Тематичний напрям 4 .

Тематичний напрям 4 .

Економіка сучасного підприємства

Маруняк  Дмитро Анатолійович

науковий керівник: асист. Копельчук Вікторія  Петрівна

Вінницький торновельно-економічний інститут КНТЕУ

 

ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА 

Анотація: У статті показано, що результати діяльності підприємств є низькими для забезпечення їх подальшого розвитку, що обумовлено низкою чинників економічного і неекономічного характеру. Запропоновано методичний підхід до побудови і економіко-математичного аналізу отриманих співвідношень, який передбачає оцінку впливу окремих чинників на зміну індикаторів економічного розвитку суб’єкта господарювання.

Ключові слова: Інвестиції, інвестиційний процес, підприємство, інвестиція, обсяг виробництва, виробнича функція, економічний розвиток.

Постановка проблеми: Результативність діяльності підприємств в сучасних умовахзалишаєтьсявкрайнизькою і недостатньою як для забезпеченняїхподальшогорозвитку, так і розвиткунаціональноїекономіки в цілому. Такірезультатидіяльностіпромисловихпідприємстввпливатимуть на сповільненнядинамікионовленняасортименту і номенклатурипродукції, яка випускається, щоможепризвестизниженняфінансово-економічнихрезультатівдіяльності. В свою чергу, ціпроцеси є результатом дії низки чинниківекономічного характеру, одним з якихвиступаєнедостатністьобсягівінвестування в поточну іперспективнудіяльністьсуб'єктівгосподарювання. Іншою причиною уповільненняпозитивноїдинамікиефективності є недосконалістьметодичнихпідходів до обґрунтуванняінвестиційногозабезпеченнярозвиткупідприємств.

Аналізостанніхдосліджень і публікацій. Сутність, функції і основнітенденціїінвестицій в різнихсферах господарськоїдіяльностіпостійнознаходяться в центріувагинауковців, зокремаБережної І.Ю., БілогоЛ.А.,Гаврилова Ж.Л, Манцурова Д.І, Стефановича Є.А. Однакнеобхідновідзначитиїхвнутрішнюспрямованість, оскількилише в нечисленних роботах функціїінвестуванняспрямовуються щляхомоновленнятехніко-технологічноїбазивиробництванановійякіснійоснові, щодозволяєзбільшувативипускпродукції,затребуваноїспоживачами на ринку.

Метою дослідження є обґрунтування методичного підходу до інвестиційного забезпеченнярозвитку підприємства, спрямованого на забезпечення зростання обсягів виробництва і реалізаціїпромислової продукції.

Результатидослідження. Категорія інвестиції визначається багатьма ученими неоднаково. Одні з них розглядають цю категорію з фінансової точки зору як довгострокове вкладення ресурсів з метою одержання прибутку в майбутньому. Інші, в економічному значенні, інвестування визначають як організацію виробничого  процесу з метою створення виробничих потужностей і найму робочої сили, розуміючи під інвестиціями вкладення коштів у реальні активи для виробництва товарів і послуг з метою отримання прибутку при обґрунтованому розмірі ризику.У широкому змісті, під інвестиціями розуміються кошти, майнові й інтелектуальні цінності держави, юридичних і фізичних осіб, що направляються на створення нових підприємств, реконструкцію і технічне переозброєння діючих, придбання нерухомості, акцій, облігацій, інших цінних паперів з метою одержання прибутку [2].

Основою механізму інвестиційного забезпечення розвитку підприємства в загальному вигляді є модель „інвестиції - заощадження”, яка застосовується в дослідженнях на макрорівні, однак її використання доцільне і на мікрорівні. Вонапредставляє собою не щоінше як первину ланку складнихсоціально-економічних систем,щомаютьвластивості, притаманнінаціональнимекономікам. Впливінвестицій на збільшенняобсягіввиробництва і реалізаціїпромисловоїпродукції як мету розвиткупідприємства повинен реалізуватисяшляхом узгодженої і взаємопов’язаноїдіїефектів акселератора і мультиплікатора. Акселераторпредставляється як відношення приросту інвестицій до приросту готовоїпродукціїі характеризуєзростанняінвестиційтільки в тійїхчастині, що є безпосереднімрезультатом діїзміниобсягупродукції, тобто так званихстимульованихінвестицій[5].

Таким чином, під інвестиційним забезпеченням розвитку підприємства доцільно розуміти підсистему організаційно-економічного забезпечення, призначену для покриття витрат виробничого характеру і накопичення з метою нарощення обсягів виробництва і реалізації продукції, ресурси якої формуються з дотриманням принципів довгостроковості, оптимальності, альтернативності. [7].

Такий підхід до інвестиційного забезпечення розвиткупідприємства сприяє підвищенню рівня обґрунтованості інвестиційних рішень за рахунок конкретизаціїнапрямків капіталовкладень, а також їх передбачуваних результатів. Разом з тим, актуальнимзалишаєтьсяпитаннявизначеннясумиінвестиційна забезпеченнярозвиткупідприємства. Для цьогодоцільноскористатисьапаратомвиробничихфункцій, щопов’язують мету розвитку – зростанняобсягувиробництва і реалізаціїпродукції – ізвитратамиресурсів, необхідних для організаціївиробничогопроцесу. Класична формавиробничихфункціїмаєвигляд [2; 7; 19]:

Y =f (K, L, І, Е) (1),де

 Y – величина результативногопоказникадіяльності;

K – витратикапіталу (вартістьосновнихфондів і оборотнихкоштів) підприємства, тис.грн;

L – відшкодуваннявартостізадіяноголюдськогокапіталупідприємства, тис.осіб, тис.грн;

І – обсягзалученої і використаноїфінансово-економічноїінформації;

Е – екологічніфактори, щосприяютьабоперешкоджаютьактивізаціївиробництва.

Використання зазначеного в факторномуаналізі (8) економічного і математичного апарату дозволяєне тільки визначати показники розвитку суб’єкта господарювання за певних обсягів виробничих факторів,але й обґрунтовувати необхідні величини ресурсів для забезпечення економічно доцільного рівня розвитку.Недоліком такої постановки задачі слід вважати відсутність врахування чинника ефективності використаннявключених в факторну систему чинників. З урахуванням цього більшого поширення дістав певний класвиробничих функцій - виробнича функція Кобба-Дугласа:

Y =A×Kα×Lβ, (2),де

А – рівеньвпливу на результатидіяльностіпідприємстванауково-технічногопрогресу, часткиодиниці;

α – рівеньефективностівикористання основного капіталу.

β – рівеньефективностівикористаннялюдськогопотенціалу.

ЗастосуванняфункціїКобба-Дугласаспроможнеокрімзазначенихперевагзабезпечитиоцінкумасштабуіефективностівикористаннявиробничихчинниківназмінуобсягупродукціїпідприємства.

Використання зазначених форм виробничих функцій із притаманними їм властивостями [6]повною мірою дозволяє визначитись із оцінкою впливу інвестицій на зрушення у виробництві продукції тапослуг тільки опосередковано через обсяги основного і оборотного капіталу, які також залежать відінвестиційної політики підприємства в попередніх періодах часу [4]. Таким чином, пропонуєтьсядляреалізаціїзавданьінвестиційногорозвиткусуб’єктівгосподарюваннявикористовувативиробничуфункціювигляду:

ПП =А×Іα×Lβ, (3), де

ПП – обсяг промислової продукції підприємства, тис.грн;

А – коефіцієнт, щовідображаєрівеньвпливунауково-технічногопрогресу на розвитокорганізації,часткуодиниці;

І – величина інвестицій в основнийкапітал, тис.грн;

α – змінаобсягупромисловоїпродукціїсуб’єктагосподарювання в залежностівідзростанняобсягуінвестицій в основнийкапітал на 1 %, %;

L – чисельністьпрацюючих, тис.осіб;

α – змінаобсягупромисловоїпродукціїпідприємства в залежностівідзростаннячисельностіпрацюючих на 1%, %.

Перевіркаобґрунтованостівиконанихрозрахунківздійснюється шляхом порівняннязагальнихтемпівекономічногорозвиткупідприємства – темпівзростанняобсягівпромисловоїпродукції, з одногобоку, і результатом множеннядинамікиекономічногорозвиткурегіону за рахунокзмінирезультативності ікількостізалученихфакторіввиробництва.

  Висновки:Отже, tкономічну базу для виходу економіки країни з кризи може забезпечити реалізація інвестиційних проектів з розвитку реального виробництва. Запропонований методичний підхід до інвестиційного забезпечення розвитку підприємства, що базується на концепції розвитку соціально-економічних систем, теорії виробничих функцій, принципах і методах економіко-математичного моделювання забезпечує об’єктивну оцінку інвестиції на підприємстві.

 Список використаних джерел:

1.       Бережна І.Ю. Інвестиційно–інноваційний аспект розвиткунаціональноїекономіки / І. Ю. Бережна //Финансовые рынки и ценные бумаги. – №5. – 2011. – С. 12–18.

2.    Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. К.: Эльга–Ника центр. 2011. - 448с.

3.БілийЛ.А. Моделюванняекономічнихпроцесівстатистичнимивиробничимифункціями / Л.А.Білий,Г.Я.Дутка // Технічнівісті. – 2011. – №1–2. – С. 17–19.

4. Гаврилова Ж.Л. Инвестиции в воспроизводство основного капитала на предприятиях ТЭК / Ж. Л. Гаврилова// Уголь. – №11. – 2011. – С.46–48.

5. Іванова В.В. Впливефективноїінформації на обсягинаціональноговиробництва / В.В.Іванова // Актуальніпроблемиекономіки. – 2011. – №1. – с.246–252.

6. Манцуров Д.І. Використанняконцепціїбагатофакторноїпродуктивності для прогнозуваннярозвиткуекономіки і розробленняантикризовихзаходів / Д.І.Манцуров // Моделювання та інформаційнісистеми в економіці:Збірникнауковихпраць. – 2011. – Вип.83. – с.119–134.

7. Стефанович Є.А. Інвестиційніпроекти та джерелаїхфінансування / Є. А. Стефанович // Финансовые рынкии ценные бумаги. – №1. – 2011. – С.17–23.

8. Хрущ Л.З. Оптимальна стратегіярозвиткувиробництва в регіоні з урахуваннямекологічнихвимог /Л.З.Хрущ // Актуальніпроблемиекономіки. – 2011. – №.1 – с.268–272.

9. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции / Пер. с англ. М.:ИНФРА-М. – 1997,  – 1024с.

 

 

Омельяненко Віталій Анатолійович,

Аспірант,

Сумський державний університет 

УДК 005.8:316.422

ДО ПИТАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИМ

ПОРТФЕЛЕМ ПІДПРИЄМСТВА

 

У статті розглянуто основні аспекти управління технологічним портфелем підприємства, проаналізовано базові методи оцінки портфеля та основні напрями оптимізації його складу.

В статье рассмотрены основные аспекты управления технологическим портфелем предприятия, проанализированы базовые методы оценки портфеля и основные направления оптимизации его состава.

The article deals with the main aspects of the technological portfolio of businesses, analysis of the basic techniques of portfolio valuation and main directions of optimization of its composition.

 Постановка проблеми. Світовий досвід підтверджує, що в умовах гострої конкурентної боротьби на світових ринках збуту міжнародні корпорації забезпечують собі стійке положення за рахунок здійснення безперервної інноваційної діяльності, створення та використання прогресивних технологічних процесів на базі досягнень науково-технічного прогресу. В результаті для сучасної компанії зростає актуальність розробки ефективної технологічної політики, що дозволяє створювати оптимальні ринкові умови – здійснює захист від конкурентів за рахунок оформлення монопольних прав на нову продукцію («стратегія щита»), а також блокувати діяльність конкурентів, контролювати ринок і переслідувати порушників («стратегія меча»). Для реалізації цих цілей необхідно сформувати портфель виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, оскільки всі результати інтелектуальної діяльності підприємства повинні бути інвентаризовані, оцінені, враховані та повинні брати участь у бізнесі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання управління технологічним портфелем розглядалося такими вченими як Горбунов В.Д., Григорьєв А.Н., Квашин А., Конышева А.В., Корнилов С.С., Кортов С.В., Терлига Н.Г., Шульгін Д.Б. та інші вчені.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання визначення факторів формування та оптимізації технологічного портфеля підприємства в умовах становлення національної інноваційної системи та розвитку інноваційно-технологічного співробітництва на основі сучасного інструментарію є актуальним теоретичними та практичним завданням.

Метою статті є аналіз особливостей управління технологічним портфелем в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Управління портфелем технологій є найважливішим управлінським завданням для будь-якої компанії, що прагне в подальшому активно розвиватися. Управління портфелем технологій допомагає максимально ефективно використати ресурси, підвищити чутливість бізнес-одиниць до завдань визначення пріоритетів, які необхідно вирішити для забезпечення виконання потрібних проектів, і в остаточному підсумку досягти задовільної відповідності між технологічними витратами та зусиллями на розв'язання бізнес-завдань.

Розглянемо наступні факти в плані обговорення проблеми остаточного включення даного аспекту в число основних завдання інноваційного підприємства:

- згідно проведеного компанією Hackett дослідженням, середня компанія США в цей час затрачає 9 000 доларів на один службовця в рік в області ІT. Витрати деяких найбільших компаній в області ІT розраховуючи на одного службовця в рік становлять 22 000 доларів;

- за оцінками журналу CІ збитки компаній у зв'язку з реалізацією невдалих проектів, становлять 78 млрд. доларів на рік;

- відповідно до даних Gartner Group, частка потерпілих невдачу великих технологічних проектів становить до 75%.

Проблема полягає в тому, що управління портфелем занадто часто виявляється недостатньо певною концепцією. Читання промислових видань і зведень постачальників може переконати в тім, що управління портфелем є концепцією високого рівня, філософією, алгоритмом, способом подання звітів або властивістю програмного продукту. Управління портфелем містить елементи всього перерахованого вище, однак, в остаточному підсумку, воно зводиться до інтеграцію певних принципів в бізнес-процеси, які необхідно використовувати щодня і які мають підтримується належними засобами.

Процес управління технологічним портфелем необхідний для вирішення наступних стратегічних завдань розвитку:

- можливість ефективного планування і навчання. Управління технологічним портфелем у значній мірі відноситься до можливостей планування та оцінки інвестицій в успішний інноваційний бізнес. При наявності ефективного процесу оцінки та чим більше буде можливостей та ідей, тим кращим буде кінцевий результат. Досвід показує, що найкращі ідеї в бізнесі можуть народитися на будь-якому рівні організації. У той же час можливості повинні фільтруватися через думку експертів. З урахуванням цієї обставини аналізований процес відкриває широкі можливості;

- виключення фактору надмірності. Можливо першою і прямою вигодою, яку можна отримати від реалізації управління технологічним портфелем, є виключення надмірності. У момент створення єдиної погодженої картини всіх технологічних проектів, ініціатив та інших інвестицій стають очевидними засновані на надмірності можливості для злиття інвестицій. Тільки одне це дозволяє негайно та різко скоротити витрати. З появою нових можливостей і ідей ефективний спосіб їх оцінки в контексті інших можливостей і поточних інвестицій допомагає уникнути повторної появи надмірності.

- збір потрібної інформації від потрібних людей. Повна картина вартості/вигідності/ризикованості будь-якого проекту, ініціативи або капіталовкладення повинна формуватися на основі декількох джерел. Різні люди, що володіють різним кругозором, базовими знаннями та спеціалізацією, вносять істотний вклад у створення цієї картини. Збір і синтез цієї інформації в погоджену практично значиму картину створює певні проблеми. При розгляді цих проблем, обговорюваний процес описує ролі, які грають типові учасники, і методи, що дозволяють вносити зрозумілу їм інформацію на простій мові, що може бути легко перетворена в змістовну систему показників управлінських рішень.

- фактор якісних і кількісних міркувань вартості, вигоди та ризику в прийнятті рішень. Після того як можливості будуть визначені, оцінені, обґрунтовані, обмірювані, і результуюча інформація буде наведена в стандартний вид, що дозволяє проводити точні порівняння, будь-яка людина одержує можливість звернутися до неї. Інформацію про вартість, ризик і прибутковість метрики прийняття рішень можуть використовуватися для побудови порівняльного аналізу, що дозволить проектним командам співробітничати між собою для вироблення узгоджених рішень.

- швидке реагування на зміни. Ідентифікація та схвалення технологічних проектів та напрямів для включення в портфель пов'язані з врахуванням ряду допущень про поточні інвестиційні можливості, пріоритетні напрямки діяльності та їх розвиток, плани витрат та обмеження за ресурсами. Важливо, щоб у міру появи змін відповідні механізми вводилися в дію еволюційним способом.

- безперервне поліпшення. З часом потрібне проведення виміру точності прогнозу різних метрик, що використовуються в ході виконання процесу управління портфелем, щодо фактичних результатів з метою коректування використовуваних алгоритмів з урахуванням систематичної помилки. Згодом тенденції організації до завищення або заниження витрат або прибутків можуть бути статистично обґрунтовані та може бути визначений їхній ваговий коефіцієнт у процесах прийняття рішень. Крім того, сам процес може піддаватися змінам з урахуванням розширення або скорочення учасників, збору нової інформації або в ході його удосконалення.

Для аналізу структури технологічного портфеля компанії використовується різновид матричного аналізу, що також активно застосовується, наприклад, при формуванні господарського портфеля диверсифікованих компаній. Родоначальником цього аналізу є Boston Consultіng Group. Матричний аналіз своїми коріннями йде в методи класифікації багатомірного статистичного аналізу.

Матриця технологічного портфеля – це свого роду карта використовуваних в організації технологій, побудована в певній системі координат. Найчастіше аналіз технологічного портфеля проводиться у двовимірній системі координат, але при наявності програмного забезпечення його можна проводити в просторі будь-якої розмірності.

Різні варіанти матричного аналізу технологічного портфеля відрізняються переважно вибором показників для осей матриці. Незважаючи на різні варіанти, загальним є те, що одна вісь (ординат) відбиває важливість технологій, їхню відносну ефективність, продуктивність у порівнянні з відповідною еталонною технологією, у той час як друга вісь (абсцис) - положення організації відносно застосування цих технологій, тобто те, наскільки сильні позиції організації в плані їхнього використання.

При цьому в одній матриці по осі ординат може фіксуватися комерційна привабливість технології, а по осі абсцис – конкурентне положення організації, тобто її позиції в плані використання цієї технології в порівнянні з основними ринковими конкурентами. В іншій технологічній матриці вісь ординат може відбивати науково-технічну важливість технології, а вісь абсцис – відповідний науково-технічний рівень організації.

У загальному виді матрицю портфеля технологій можна представити у вигляді чотирьох квадрантів. У верхні квадранти (І і ІІ) потрапляють технології, найбільш важливі та привабливі в порівнянні з еталонною технологією, а в нижні квадранти (ІІІ і ІV) - технології з невеликим значенням цього параметра, тобто технології з меншою важливістю та привабливістю. При цьому для технологій, що потрапили в ліві квадранти (І і ІV), характерно слабке положення організації в їх використанні, а для технологій правих квадрантів (ІІ і ІІІ) - сильне.

Продемонструємо на прикладі аналіз технологічного портфеля. Так сьогодні Apple володіє найбільш потужним портфелем патентів серед всіх компаній галузі споживчої електроніки. Це офіційно підтвердилося в даних звіту Patent Scorecard, випущеного ІEEE - Інститутом інженерів з електротехніки та електроніки – міжнародної організації, що розробляє стандарти для електронної промисловості. Apple йшла до патентної переваги з 2009 року, коли вона зайняла в цьому рейтингу лише 14-те місце. Але вже в наступному році ситуація різко змінилася і компанія потрапила на перше місце за кількістю патентів, випередивши таких гігантів галузі, як Hіtachі, Canon, Sony та Panasonіc.

У доповіді ІEEE відзначається, що Apple, що є найбільш дорогою технологічною компанією у світі, в 2010 році одержала в цілому 566 патентів від Бюро по патентах і торговельних марках США. Індекс патентного росту Apple - 1,89% - вище, ніж у будь-якої іншої компанії. З іншого боку, навіть після настільки стрімкого зростання, портфель патентів Apple виглядає досить скромно в порівнянні з показниками Panasonіc (3132 патенту), Hіtachі (2924), Canon (2715) і Sony (2417). Таким чином, порівняно невеликий портфель Apple зміг вийти на перше місце завдяки сукупній цінності патентів Apple, що набагато вище, ніж вартість патентів інших компаній.

Іншим фактом значення технологічного портфеля є захист сфери діяльності. Наприклад, компанія Google придбала мобільний підрозділ Motorola за $12.5 млрд. і одним з факторів були патенти компанії. Motorola – дуже стара компанія, що першою винайшла мобільний телефон і за довгі роки в неї безсумнівно скопився величенний склад патентів, які й стали основною метою Google. Останнім часом відразу кілька компаній об'єдналися проти OS Androіd (Mіcrosoft та Apple), також ці компанії брали участь у недавньої покупки патентів Nortel, що ще більше підсилило патентний тиск на OS Androіd. Відтак покупка Motorola підсилить конкурентні позиції за рахунок зміцнення патентного портфеля компанії Google, що тепер зможе захистити Androіd від антиконкурентної загрози з боку Mіcrosoft та Apple.

Для підвищення ефективності управління технологічним портфелем застосовують технологій форсайту, зокрема патентне картирування (patent mappіng), що визначається Європейським патентним відомством як візуалізація результатів застосування до патентної документації статистичного та інтелектуального аналізу. Патентне квартирування дозволяє створити надзвичайно доступне для розуміння візуальне відображення інформації щодо патентних документів. Використовуючи бібліографічні дані, можна ідентифікувати в яких технічних областях проявляють активність певні заявники, а так само як із часом змінюються їхній технологічний портфель і патерни патентування. Також можливо виявити які країни та фірми лідирують у яких предметних областях.

Подібною до попередньої технології є аналіз з використанням патентних ландшафтів (Patent landscapіng), що визначається Всесвітньою організацією інтелектуальної власності як спосіб вивчення та опису патентної ситуації для конкретної технології в певній країні, певному регіоні або на глобальному рівні. Звіт про патентний ландшафт звичайно починається з пошуку патентної інформації про рівень техніки відносно певної технології на основі баз даних патентів. На наступному етапі результати дослідження аналіз проводиться для вирішення конкретних питань, наприклад, для виявлення певних патернів у патентуванні або в сфері розробок (інноваційні тренди, коло рішень для певної технічної проблеми, співавторство або спільні розробки). Необхідним компонентом будь-якого звіту про патентний ландшафт є візуалізація його результатів, що сприяє їх розумінню, а також певні висновки або рекомендації, засновані на емпіричному матеріалі, отриманому в ході пошуку патентної інформації та її аналізу.

Узагальнено патентний аналіз в контексті управління технологічним портфелем можна представити як:

1.    Аудит інтелектуальної власності. Являє собою інвентаризацію й каталогізацію інтелектуальної власності компанії та хронологізацію формування цього активу.

2.    Патентне картирування. Здійснюється на другому етапі для ідентифікації діяльності конкурентів у сфері правової охорони, що цікавить компанію, інтелектуальної власності. При цьому забезпечується одержання інформації про конкурентів, що володіють патентами в даній предметній області, з виділенням серед них лідерів і нових конкурентів, а також про їх підприємницьку стратегію. Одночасно виявляються сильні та слабкі позиції власної компанії.

3.    Патентний моніторинг. Являє собою автоматизований процес відстеження поточної діяльності конкурентів у науково-дослідній і виробничій сфері, що проявляється в реєстрації об'єктів інтелектуальної власності. Сприяє запобіганню загроз, що виходять від уже відомих і нових, потенційних і реальних конкурентів.

Визначивши карту застосування інтелектуальної власності можна згодом розглянути і питання розширення областей застосування розробок. Перший винахід звичайно є тільки початком. На основі результатів НДДКР можна створювати цілий портфель технологій (патентне сімейство), що дозволить підсилити позиції раніше створених об'єктів інтелектуальної власності, зокрема і через співробітництво з іншими розробниками і дослідниками.

Наприклад, гіганти світової авіаіндустрії віддають перевагу «м'якому» сценарію розвитку. Це не означає, що вони не цікавляться неординарними ідеями з комерційними перспективами. Акцент на стратегії удосконалення обумовлений складними взаємозалежними факторами, такими як висока вартість виробництва, проблеми переходу на нові види палива, конструкційних матеріалів тощо.

Рекомендується робити відбір об'єктів інтелектуальної власності та заснованих на них технологіях для включення їх у портфелі технологій у випадку центрів комерціалізації на основі 8 параметрів проектів або результатів проектів:

1. Перевага результатів проекту, якість та унікальність результатів проекту;

2. Відповідність результатів проекту існуючому рівню науки і техніки;

3. Ринкова потреба в результатах проекту;

4. Економічні переваги результатів проекту для кінцевих користувачів;

5. Новизна результатів проекту;

6. Відповідність результатів проекту технологічним можливостям користувачів;

7. Конкурентоздатність результатів проекту;

8. Широта можливостей застосування результатів проекту.

Зрозуміло, що не будь-який технологічний портфель апріорі високоприбутковий, бо цінність кожного патенту d ymjve залежить від тріади: сутність – час – місце, а саме, від того:

1) що являє собою технічне рішення (наскільки значиме винахід, чи властивий йому надлишкове розкриття, наскільки надійно воно захищено патентом від можливих юридичних суперечок надалі);

2) на якій стадії проекту воно сформульовано та заявлено (на перших стадіях проекту рішення часто недосконалі, неостаточні, можуть не відповідати концепції проекту і навіть стати перешкодою при оформленні наступних заявок із цієї серії, а протилежний випадок – упущений час – може привести до втрати пріоритету та до ситуації, коли права збережуться, а попит на них зникне);

3) на території яких країн діють патенти (важливо, щоб патенти діяли там, де потрібно - де є покупці та виробники аналогічних товарів і технологій, і там, де сильні позиції конкурентів).

Загалом оцінка кожної окремої складової портфеля буде як правило залежати від п'яти загальних факторів:

- Важливість патенту. Найбільш цінними є патенти, пов'язані з переворотом у науці, що освоюють цілі нові області технології або допомагають знайти відповіді на давні проблеми.

Прикладами таких патентів є, наприклад, лампочка Едісона, автомобільний мотор Бенца, ланцюгова реакція полімеру Когена, перша фотокопіювальна машина або можливо певний майбутній винахід, такий як спосіб остаточного лікування від СНІДУ. У цих випадках патенти є настільки інноваційними, що вони дають власнику повну монополію в рамках цілої галузі, і є винятково коштовними, оскільки часто мова йде про мільярди доларів. І хоча більшість патентів ніколи не досягають цих неймовірних висот, вони проте є коштовними тим, що вони можуть змусити конкурента зробити нововведення, щоб іти в ногу з новими і кращими технологіями та продукцією на ринку, або навпаки взяти ліцензію в власника патенту.

Проміжні патенти, що домоглися лише невеликого прогресу в порівнянні з існуючою продукцією, звичайно є найменш цінними, хоча це не завжди так. Питання, що часто задається у відношенні проміжного або кардинального патенту при бажанні визначити його ціну: скільки заплатять конкуренти за використання охоронюваної продукції або процесу.

- Ринок. Розміри ринку, число виробів, які можуть бути зроблені, і вартість кожного виробу також впливають на цінність патенту. Яким буде обсяг продажів та як довго? Гарним прикладом виробу, що активно є присутнім на ринку, є чіп Іntel®, вартість обороту якого за оцінками становить мільярди доларів.

- Термін дії патенту. Максимальне життя патентів становить 20 років і тому вони мають 20-літню потенційну монополію. Патенти, що тільки починають своє життя і які довше будуть володіти своїм потенційним монопольним положенням, безсумнівно є більш цінними. Майже очевидно, що вони будуть мати свою власну технологію або продукцію, що не буде підривати монопольну позицію власників патентів. Крім того, необхідно враховувати потенційне ділове життя патенту, тобто тривалість часу, протягом якої патент буде економічно корисним, якщо інші наступні патенти забезпечать кращі альтернативи.

- Відомий рівень техніки. Число наукових публікацій, ревінь їх цитування або запатентованої продукції, що існує в даній сфері інновацій, також впливає на цінність патенту. Як правило, якщо конкретний результат використання технології є лише одним з багатьох подібного роду, то тоді споживачі мають вибір і цінність кожного патенту в цій сфері одержує відносно меншу нагороду, ніж наприклад, унікальний патент з вже завойованою споживчою базою.

- Значення патенту. Кожен патент має своє власне значення в певній конкретної області та звичайно включається як частина в загальну технологічну стратегію для максимального використання його споживчого потенціалу або для того, щоб дозволити іншим патентам максимально використати свій потенціал. Прикладами таких патентів є патенти, що використовуються для блокування інших ключових гравців від завоювання позицій на ринку. Іншими прикладами є патенти, що є додатковими до оригінального патенту та які для успішного просування подаються на захист в оригінальному патенті. Досить часто фармацевтичні та телекомунікаційні компанії одержують додаткові патенти, що охороняють лише перше покоління патентів, тим самим забезпечуючи для себе більшу частку ринку та можливість домовлятися про ліцензії і роялті від охоронюваної, але все-таки дуже бажаної технології.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. В результаті дослідження виявлено, що формування портфеля конкурентоздатних технологій є багатокритеріальним завданням, в основі якого лежать різні методи і моделі формування портфелів проектів, а також оцінки інноваційних та інвестиційних проектів. Ефективний синтез цих методів і моделей, адаптація їх до формування портфеля технологій – найважливіше завдання та характеристика кваліфікації менеджменту підприємства. Від того, наскільки це завдання вирішується успішно, залежить конкурентоздатність підприємства в цілому.

Список літератури

1.         Воловиков, Б.П. Методика формирования инновационно-маркетинговой стратегии промышленного предприятия с учетом жизненного цикла инноваций / Б.П. Воловиков // Сибирский торгово-экономический журнал. – 2012. – №15. – С. 59-65

2.         Григорьев А.Н. Евразийский патент в инновационной системе России [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eapo.org/pdf/home/publications/grig200710.pdf

3.         Кокберн Ян Оценка стоимости патента: что необходимо учитывать [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wipo.int/export/sites/www/sme/ru/documents/docs/valuing_patents.pdf

4.         Корнилов, С.С. Задача формирования портфеля технологий промышленного предприятия на основе анализа основных моделей и методов формирования портфелей проектов / С.С. Корнилов // Менеджмент в России и за рубежом. – 2010. – № 2. – С.57-62

5.         Процесс комплексного управления портфелем технологий Tempo от Borland [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.interface.ru/home.asp?artId=9469

6.         Сурин, А.В. Инновационный менеджмент / А.В. Сурин, О.П. Молчанова. – М.: ИНФРА-М, 2008. – 368 с.