Тематичний напрям 6.

Тематичний напрям 6.

Актуальні аспекти розвитку сучасного обліку та аудиту.

Головня Олена Юріївна,

студентка Вінницького національного аграрного університету

Науковий керівник: Коваль Олена Вікторівна, к.е.н.,

доцент кафедри організації обліку та звітності

Вінницького національного аграрного університету

 

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ БІОЛОГІЧНИХ АКТИВІВ

Інтеграційні процеси в країнах Західної Європи об'єктив­но вимагали перегляду як законодавств цих країн, так і систем обліку, звітності та статистики. Після створення Європейсько­го Союзу значно активізувались процеси уніфікації та стандар­тизації законодавств та систем обліку, звітності та статистики європейських країн.

Процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтерна­ціоналізація економіки, бізнесу призвели до необхідності інтер­націоналізації та стандартизації обліку, який є мовою бізнесу.

На розвиток системи бухгалтерського обліку в кожній конкретній країні  впливають такі чинники:

-               діяльність провідних теоретиків і професійних організацій;

-               загальна економічна ситуація в країні;

-               податкова політика;

-               національні  особливості;

-               користувачі та цілі, які вони перед собою ставлять;

-               юридичне середовище;

-               вплив інших країн [3, с. 29].

У 2003 р. Методологічна рада з бухгалтерського обліку і звітності Міністерства фінансів України прийняла рішення розробити та запровадити національне положення (стандарт) з регулювання бухгалтерського обліку сільськогосподарської діяльності - П(С)БО 30 «Біологічні активи». Основою цього стандарту є МСБО 41 «Сільське господарство».

Із прийняттям цих стандартів не стільки поставлено  крапки в дискусіях щодо наявності галузевих особливостей обліку сільськогосподарської діяльності, скільки принципово визнана необхідність специфіки відображення в обліку та звітності біологічного та природно-ресурсного потенціалу — фізичного капіталу — «живої» економіки. Стандартами виділено окремі об’єкти обліку — біологічні активи, рекомендовано їх балансове (звітне) узагальнення та оцінка  за справедливою вартістю [2, с. 157].

Виокремлення біологічних активів аграрних підприємств в обліково-економічну  категорію  є  важливим  етапом  розвитку  як національної системи  бухгалтерського  обліку в  цілому,  так  і  аграрного  сектора  зокрема.  Із  його  застосуванням  у  практичній  діяльності  змінено порядок обліку операцій, повязаних з активами, які  підлягають  біологічним  перетворенням.  Стандартом  передбачено  нові  підходи  до  концептуальних   основ   обліку   в   сільськогосподарських   підприємств,  що потребують уточнення окремих облікових категорій і вдосконалення систем  їх оцінки [4].

Римма Грачова зазначає: «Багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба,  тварини  на  вирощуванні  та  відгодівлі,  матеріали ільськогосподарсь-кого призначення, продукція сільськогосподарського виробництва - все це і є біологічними активами та їх похідними. Тільки це, й нічого більше. Біологічні активи - лише об’єднувальна назва активів, які використовуються в сільському господарстві і для яких потрібен окремий бухгалтерський стандарт внаслідок специфіки їх обліку. У міжнародній практиці такий стандарт є - IAS 41 Аgriculture. Тепер є й у нас — П(С)БО 30 «Біологічні активи» [1, с. 20].

Концептуальною основою МСБО 41 є положення, що з моменту первинного визнання біологічних активів вони мають оцінюватися за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, за таким же підходом оцінюються отримані у результаті збирання врожаю сільськогосподарська продукція та додаткові біологічні активи. Альтернативним підходом є оцінка біологічних активів за собівартістю, але цей підхід може застосовуватися лише у разі якщо неможливо до­стовірно визначити їх справедливу вартість. Це базове поло­ження МСБО 41 повною мірою реалізовано у національному стандарті. Слід відмітити, що національний стандарт не являє собою дослівний переклад МСБО 41 [5]. 

Недосконалість законодавчої бази МСБО певним чином стримувала діяльність фахових та наукових установ щодо розробки навчальних матеріалів з міжнародних стандартів.

Затягування з прийняттям необхідних законодавчих актів стримували процеси навчання фахівців. Підприємства не будучи впевненими в тому що виникне потреба, не хотіли витрачати кошти на перенавчання спеціалістів.

Різні країни починають переходити на міжнародні стандарти, проте при цьому виникають певні труднощі, з якими потрібно боротися, оскільки запровадження міжнародних стандартів обліку дає можливість поліпшувати, обґрунтовувати та ефективно вести облік, не позбавляючи господарства самостійності у відображенні особливостей його діяльності.

Більше того перехід обліку на міжнародні стандарти прискорює розробку національних стандартів, в яких повинні бути розкриті особливості методики й техніки обліку, але з урахуванням принципів, передбачених міжнародними стандартами. Єдиних стандартів може дотримуватися певна група країн.

Якщо спробувати порівняти українські національні стандарти з міжнародними, то формальних відмінностей (кількість стандартів, їх назви, визначення термінів тощо) можна знайти безліч. Однак за своєю глибинною суттю вони мало чим відрізняються - а це дуже важливо для бухгалтера. Деякі суттєві неузгодженості, що виникли, мабуть, внаслідок відмінностей між західним і східним менталітетом або внаслідок невдалого перекладу з англійської, можна сподіватися, з часом буде усунено.

Таким чином, виходячи з тієї умови, що національні стандарти не повинні суперечити міжнародним, на всі тимчасово неврегульовані питання можна знайти відповідь у міжнародних.

Список використаних джерел:

1.                 Грачова Р. Облік в сільському господарстві: біологічні активи // Дебет-Кредит. – 2006. - №1-2. – С. 20-25. 

2.                 Жук В.М. Концепція розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки: Монографія / Жук В.М. – К. : ННЦ ІАЕ, 2009. – 648 с.

3.                 Кіндрацька Л.М. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в Україні // Фінанси України. – 2000. – №1. – С. 29–35.

4.                 Кузьмович П.М. Особливості обліку багаторічних насаджень  відповідно до вимог П(С)БО 30 «Біологічні активи» [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc...1/index.htm

5.                 Кучеренко Є. Проблеми визнання доходів і витрат у контексті принципів бухгалтерського обліку [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=933

 

Поліщук Олена Олександрівна,

науковий керівник: Коваль Олена Вікторівна, доцент,

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

 Постановка проблеми. Співробітництво України з міжнародними організаціями, фінансовим установами, діяльність на валютних фондових та інвестиційних ринках потребують відкритості та прозорості інформації з економічних питань, зокрема з питань бухгалтерського обліку, відповідності міжнародним стандартам. Це стосується й обліку в бюджетних установах. Останніми роками відбулось посилення фінансового контролю з боку держави за раціональним та ефекти­вним використанням фінансових та мате­ріальних ресурсів бюджетними устано­вами, тому облік необоротних активів, що є основою кожної установи,  набуває першо­чергово значення.

 Аналіз останніх досліджень. Питання обліку необоротних активів у бюджетних установах досліджує ряд вчених, серед них провідне місце займають П. Й. Атамас ,Ф. Ф. Бутинець, Р. Т. Джога, М. І. Маниліч, М. Г Михайлов, Л. В. Черничук.

Результати дослідження.

Бюджетні установи, як і інші суб'єкти господарюван­ня, здійснюють певну діяльність. Проте діяльність зазначених установ має характерну особливість: вона відбувається у сфері надання послуг соціально-культурного, наукового та іншого ха­рактеру. Однією з важливих передумов високоякісного, пермане­нтного, своєчасного надання цих послуг є забезпеченість бюдже­тних установ засобами праці, які становлять самостійний об'єкт бухгалтерського обліку зазначених суб'єктів господарювання – так звані необоротні активи [1].

Необоротні активи - це сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Термін корисної експлуатації встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо нормативні документи відсутні) самостійно бюджетною установою при придбанні об'єкта. При встановленні терміну корисної експлуатації необхідно враховувати очікуване використання активу, очікуваний фізичний знос, а також інформацію приведену в паспорті чи довідкових даних.

Відповідно до Інструкції № 30 у складі необоротних активів обліковуються: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі і силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та спеціальне пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання з науковою метою, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єкти промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активів довготривалого використання. Класифікація необоротних активів представлена на рис. 1.

Класифікація необоротних активів бюджетних установ відрізняється від класифікації необоротних активів госпрозрахункових підприємств. По-перше, в якості важливої класифікаційної ознаки виступають такі як, джерела придбання, функціональне призначення активів, право власності, матеріальна форма та інші. Всі ці ознаки мають вплив на організацію їх обліку [5].

Основну класифікаційну групу необоротних активів становить та, яку утворено за матеріально-речовою ознакою. Ця група має складну структуру, що охоплює матеріальні необоротні активи (ті, що мають фізичну і/або матеріальну форму) та нематеріальні необоротні активи (ті, що не мають фізичної і/або матеріальної форми). Група матеріальних необоротних активів поділяється, у свою чергу, на дві підгрупи — основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

Основні засоби являють собою необоротні активи, які мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 2500 грн. за одиницю (комплект).

Нематеріальні активи являють собою активи, що не мають фізичної і/або матеріальної форми й використовуються в процесі господарської та адміністративної діяльності установи більш як один рік [1].

Рис.1. Класифікація необоротних активів за ознаками

Система обліку необоротних активів повинна забезпечити керівника установи та інших керівників структурних підрозділів такою інформацією щодо об’єктів:

– надходження, наявності та руху;

– зносу та ремонту;

– вибуття;

– визначення результатів від ліквідації [3].

Необоротні активи надходять в установу з різних джерел: придбання за кошти, що

передбачено кошторисом, безоплатні отримання тощо. Витрати по придбанню необоротних активів відображаються за кодами: 2110, 2120, 2130, 2140.

Необоротні активи у бухгалтерському обліку та звітності відображаються за такою вартістю:

- первісна;

- балансова (залишкова);

- відновна.

Переоцінка необоротних активів бюджетних установ проводиться постійно діючою комісією, яка призначається наказом керівника установи щорічно і діє протягом року у складі:

- керівника або заступника (голова комісії);

- головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

- керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які здійснюють облік необоротних активів;

- особи, на яку покладено відповідальність за збереження необоротних активів;

- інших посадових осіб (на розсуд керівника установи) [5].

Для підтримання необоротних активів у робочому стані до моменту їх списання, а також для запобігання передчасному вибуттю необоротних активів через непрацездатність періодично здійснюється обслуговування об'єктів, а також проводяться ремонтні роботи чи модернізація об'єкта необоротних активів.

У разі поточного ремонту здійснюється заміна окремих частин, деталей, ліквідація ушкоджень і т. ін. Капітальний ремонт передбачає заміну конструкцій споруд і будівель, а також заміну чи поновлення поношених вузлів. Капітальний ремонт може проводитись підрядним способом, тобто з залученням спеціалізованих підрядних організацій, і господарським силами самої установи.

У разі господарського способу ведення ремонтних робіт ремонт проводиться власними силами установи. При цьому початку ремонтних робіт передує огляд об'єкта, складання дефектної відомості на об'єкт та складання кошторису ремонтних робіт. Підставою для початку робіт ремонтної бригади установи є наряд на відрядну роботу, в якому визначається комплекс завдань, умови оплати та склад виконавців ремонтних робіт [1].

Діяльність бюджетних установ є специфічною і має свої особливості щодо порядку списання необоротних активів з балансу бюджетної установи. Це зумовлено, насамперед, великим переліком різноманітних видів необоротних активів, які використовуються лише в бюджетній сфері. Вибуття, яке супроводжується списанням зазначених об'єктів обліку, здійснюється через фізичне й моральне зношення, нестачі, виявлені під час інвентаризації, а також пошкодження унаслідок аварії чи стихійного лиха. Подальші дії щодо необоротних активів – продаж, безоплатна передача чи ліквідація – визначає створена наказом керівника установи комісія, що постійно діє протягом року [4].

Вибуття основних засобів може здійснюватись по таких причинах:

- непридатність для подальшого використання;

- виявлені під час інвентаризації нестачі;

- через фізичне і моральне старіння;

- пошкодження від аварій чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх неможливе або економічно недоцільне і вони не можуть бути реалізовані).

Знос основних засобів в розмірі 100% не є підставою для списання. Повинен бути встановлений факт їх непридатності для подальшого використання.

Для визначення непридатності основних засобів для подальшої експлуатації, виявлення причин списання та визначення подальших подій щодо необоротних активів - продаж, ліквідація чи безоплатна передача, вирішує створена наказом керівника постійно діюча комісія.

Комісія проводить огляд об'єкта, технічної документації, реального стану, проценту зношеності і виносить рішення щодо його подальшого використання[5].

Висновок. Облік необоротних активів у бюджетних установах є важливим джерелом економічної інформації, що дає можливість забезпечити контроль за збереженням, рухом, ефективним використанням та їх списанням. Тому доцільно розробити методи і заходи контролю щодо проведення ремонтних робіт, списання основних засобів та ефективністю їх використання.

Список літератури:

1.Атамас П. Й. Облік у бюджетних установах. 4-те вид. прероб. та доп. Навч. посіб / П. Й. Атамас. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 312с.

2.Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник / За заг. ред. проф. Р. Т. Джоги. - К.: КНЕУ, 2003. - 483 с.

3.Гуцайлюк, Л. О. Облік необоротних активів у бюджетних установах та шляхи його вдосконалення [Електронний ресурс] / Л. О. Гуцайлюк // Вісник Львівської комерційної академії. – 2011. – С. 105-108.

4.Криштоп Н. А. Особливості обліку та контролю за ефективністю використання необоротних активів бюджетних установ / Н. А. Криштоп //  Управління розвитком. – 2012. – № 4 (125). – С. 58 – 59.

5.Михайлов М.Г. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. Навчальний посібник /

М.Г. Михайлов, М.І. Телегунь, О.П. Славкова. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 384 с.

 

Суркова Юлія Олександрівна,

здобувач

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

 УДК 332.834

НАГЛЯД ЯК ФОРМА ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ УПРАВИТЕЛІВ ФОНДІВ ФІНАНСУВАННЯ БУДІВНИЦТВА ТА ФОНДІВ ОПЕРАЦІЙ З НЕРУХОМІСТЮ

The financial control of the managing companies of the Construction Financing Funds and the funds of the operations with real estate in the form of supervising and monitoring has systemic problems and needs the usage of risk-orientated approach.

Key words: Construction Financing Funds, financing, house-building, financial control, risk-orientated approach.

Фінансовий контроль управителів фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю у формі нагляду і моніторингу має системні проблеми та потребує застосування ризик-орієнтованого підходу.

Ключові слова: Фонди фінансування будівництва, фінансування, житлове будівництво, фінансовий контроль, ризик-орієнтований підхід.

Финансовый контроль управителей фондов финансирования строительства и фондов операций с недвижимостью в форме наблюдения и мониторинга имеет системные проблемы и нуждается в применении риск-ориентированного подхода.

Ключевые слова: Фонды Финансирования Строительства, финансирование, жилищное строительство, финансовый контроль, риск-ориентированный подход.

Криза довіри до фінансових інститутів, зумовлена їх нездатністю виконувати взяті на себе зобов’язання, призводить до зростання соціальної напруги внаслідок зменшення доступності житла. Передумовою існування такої системної проблеми як відсутність певного запасу міцності до зовнішніх негативних шоків у фінансово - кредитних механізмів фінансування житла є неефективність фінансового контролю за їх функціонуванням. Особливої актуальності проблема удосконалення механізмів фінансового контролю набуває в умовах посилення вимог до забезпечення фінансової стабільності та формування нової фінансової архітектури на ринку житлового будівництва.

Фінансово-кредитні механізми фінансування житлового будівництва досліджували такі вчені, як Р. Грінченко, С. Науменкова, І.Чалий, І. Чернуха, Т. Шевчук, правовим питанням договірних зобов’язань участі у ФФБ приділяли увагу П. Однокоз, О. Яворська. В той же час слід зауважити, що проблема удосконалення фінансового контролю в формі нагляду за ринком фінансових послуг компаній-управителів ФФБ та ФОН є практично недослідженою вітчизняними вченими.

В аналізі причин неможливості забезпечити стабільність процесу фінансування житловим будівництвом важливе місце займає неефективність нагляду за компаніями – управителями. Стан управління залученими коштами замовників житлового будівництва управителями ФФБ та ФОН свідчить про те, що для здійснення ефективного запобігання можливим ризикам органи нагляду та моніторингу, в т. ч. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі Нацфінпослуг), мають обмежені функціональні можливості, низький рівень відомчої та фінансової незалежності та недосконалі методичні прийоми контролю. Відповідно дані обставини негативно позначилося на здатності вживати ефективні заходи з нагляду та регулювання діяльності управителів ФФБ та ФОН.

Метою статті є обґрунтування наявності як системних ризиків у функціонуванні інвестиційних механізмів ФФБ та ФОН, так і суттєвих проблем у процесі нагляду за їх діяльністю, що продукують необхідність удосконалення фінансового контролю у формі нагляду та моніторингу шляхом застосування пруденційного та ризик-орієнтованого підходу.

Фінансовий контроль установників управління майном з метою фінансування будівництва житла законодавчо покладено на Нацфінпослуг, яка проводить його у формі нагляду діяльності управителів фондів фінансування будівництва (ФФБ), управителів фондів операцій з нерухомістю (ФОН), фінансових установ, які проводять операції з іпотечного кредитування, є емітентами іпотечних сертифікатів та суб'єктами управління іпотечними активами [ 4, с.80 ]. Окрім того, Нацфінпослуг використовує в своїй діяльності і інші форми фінансового контролю, а саме: визначає періодичність та здійснює інспектування як ФФБ та ФОН, так і їх споріднених та афілійованих осіб, проводить виїзні та безвиїзні перевірки їх діяльності, практикує здійснення тематичних та зустрічних перевірок, досліджує дані про клієнтів ФФБ та ФОН.

Повноваження Нацфінпослуг у сфері державного регулювання і нагляду за діяльністю управителів визначені Законами України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” [2] та „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” [1], Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

З метою визначення рівня ризику операцій та якості систем управління, що обмежують ризики, пов'язані з управління майном з метою фінансування будівництва житла, Нацфінпослуг встановлює умови провадження діяльності ФФБ та порядок їх здійснення щодо: наявності системи внутрішнього контролю; облікових процедур щодо достатності регулятивного капіталу; економічних нормативів, розкриття інформації та складення звітності та здійснює контроль за її достовірністю. Слід зауважити, що орган регулювання та нагляду встановлює порядок та умови застосування заходів впливу: накладає адміністративні стягнення, доводить до компаній - управителів обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства. В процесі здійснення консолідованого нагляду надсилає правоохоронним органам, Антимонопольному комітету України, Національному банку України та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку матеріали спостережень та висновків про факти, які містять ознаки порушень.

Метою нагляду та регулювання діяльності управителів ФФБ і ФОН є контроль за дотриманням управителями ФФБ та ФОН вимог законодавства, а також виконання взятих на себе зобов'язань управителем ФФБ та забезпечення управителем ФОН прав власників сертифікатів ФОН.

Нагляд за діяльністю управителів здійснюється шляхом проведення виїзних інспекцій та камеральних перевірок, під час здійснення яких, насамперед, проводиться перевірка додержання компаніями вимог законодавства щодо надання фінансових послуг. Позапланові інспекції проводяться на підставі звернень довірителів, правоохоронних органів, у тому числі на виконання приписів органів прокуратури та за ініціативою департаменту нагляду за фінансовими компаніями відповідно результатів аналізу звітності, документів та інформації, які надаються управителями до Нацфінпослуг.

З метою підвищення ефективності перевірок нагляд за діяльністю управителів ФФБ здійснюється за загальними напрямами, які передбачають:

контроль за відповідністю Правил ФФБ та умов договорів про участь у ФФБ вимогам законодавства;

контроль за дотриманням управителем обмежень, встановлених законодавством і Правилами ФФБ;

виконання зобов'язань управителем ФФБ щодо включення довірителів до переліку, який управитель надає забудовнику для передачі об'єктів інвестування у власність довірителям;

виконання управителем ФФБ зобов'язань щодо повернення коштів довірителям на їх вимогу та відповідності розміру сум коштів, що виплачуються довірителю, вимогам законодавства.

Значна увага приділяється контролю дотримання критеріїв та нормативів ліквідності, капітало- і платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризику фінансових операцій.

 

Рис. 1. Критерії та нормативи діяльності компаній – управителів ФФБ

 Таким чином, Нацфінпослуг, завдяки встановленим у своїх нормативно-правових актах додаткових у порівнянні із спеціальним законом вимог до діяльності управителів, створює передумови для зменшення ризиків щодо діяльності управителів по залученню коштів довірителів шляхом підвищення платоспроможності, ліквідності, допуску на ринок тільки тих юридичних осіб, які відповідають даним вимогам. Адже для забезпечення гарантій стабільності управління залученими коштами ФФБ та ФОН в процесі своєї діяльності зобов'язані постійно підтримувати фінансові коефіцієнти на відповідному рівні.             Важливим напрямом нагляду діяльності фінансових компаній – управителів є систематизація даних щодо створених управителями ФФБ та ФОН, в тому числі кількості довірителів ФФБ та залучених від них коштів. Кількість довірителів ФФБ станом на 31.03.2012 становила 12 462 фізичних та юридичних осіб, а обсягів залучення коштів від довірителів ФФБ - 7 978,9 млн.грн. Відповідно порівняно з 2005 роком, де відповідні показники становили: 2030 осіб та 1 174,7 млн.грн. спостерігається їх значне зростання.

Відповідно до Закону України „Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” Нацфінпослуг здійснює нагляд також за фінансовими компаніями, які залучають кошти установників управління майном за допомогою випуску та розміщення сертифікатів ФОН [1]. У 2004 році після затвердження ДКЦПФР Порядку реєстрації емісії сертифікатів ФОН було сформовано нормативно-правову базу щодо запровадження механізму ФОН. У грудні 2005 року Держфінпослуг видала двом фінансовим компаніям дозволи на здійснення емісії сертифікатів ФОН. У травні 2006 року було зареєстровано перший випуск сертифікатів ФОН.

 Таблиця 1

Динаміка діяльності ФОН

Показники/          Роки	2006	2007	2008	2009	2010	Станом на 30.09. 11	Станом на 30.09.12
Кількість виданих дозволів	5	10	11	10	10	10	14
Кількість компаній, які створили ФОН	2	4	4	4	4	11	12
Кількість діючих ФОН	2	5	5	5	5	4	4
Загальна кількість довірителів		78	87	86	86	36.	37
Обсяги залучених коштів (млн. грн.)		95,15	127,34	60,3	68,2	43,1	43,1

 

Аналіз даних (табл.1) свідчить, що протягом 2006-2012 рр. залучення коштів за допомогою сертифікатів ФОН здійснювалося невеликою кількістю фінансових компаній. Залучення коштів від юридичних осіб зазнало суттєвих змін наприкінці 2010 року, оскільки юридична особа, власник сертифікатів ФОН, скоротила свою частку до 12 % в загальному обсязі залучених коштів від фізичних і юридичних осіб.

Аналіз даних, отриманих в результаті проведеного нагляду свідчить про існування певних тенденцій діяльності з надання фінансових послуг у сфері фінансування будівництва житла через небанківські фінансові установи – управителі ФФБ та ФОН. Насамперед, слід відмітити відсутність стабільності процесу як утворення компаній - управителів, так і темпів залучення коштів. Так протягом 2006 року кількість фінансових компаній-управителів зросла на 31 компанію (з 49 на початок року до 80 на кінець 2006 року), що свідчить про підвищення попиту на послуги таких компаній з боку споживачів та зацікавленість у веденні бізнесу, пов’язаного із залученням та управлінням активами з метою будівництва житла за допомогою механізму ФФБ. З початку року кількість осіб, які доручили управління своїми активами фінансовим компаніям у сфері житлового будівництва (довірителів), зросла майже в 4 рази [6]. Такий приріст пояснювався, насамперед, змінами в законодавстві з питань фінансування та інвестування у житлове будівництво. Заборона використання механізму фінансування будівництва житла за допомогою коштів, залучених безпосередньо забудовниками на підставі інвестиційних договорів, посилила актуальність використання механізму ФФБ.

В той же час слід відзначити, що з початку другого кварталу 2008 року почали спостерігатись і негативні тенденції:

- поступово зменшувалась кількість довірителів ФФБ і на кінець року знизилась до рівня грудня 2007 року (31.12.07 року - 11309 осіб; 31.12.09 - 11950 осіб);

- щомісячні надходження коштів довірителів на рахунки фондів зменшувались починаючи з другого кварталу таким чином, що у грудні 2008 року були вдвоє нижчими порівняно з аналогічним періодом попереднього року;

- уповільнились темпи створення нових ФФБ [6].

Такі тенденції на ринку фінансування житла через механізми створення ФФБ пояснюються як високою вартістю квадратного метра житла, так і заморожуванням банками кредитування фізичних та юридичних осіб, що пов’язано з кризовими явищами в економіці.

Має місце домінування укладання фінансовими компаніями договорів управління коштами, насамперед, з фізичними особами, так протягом 2006 року було укладено 5 844 договори, 95% яких - з фізичними особами – довірителями, 5% - з юридичними особами. Зазначена тенденція зберігається донині.

Слід відмітити, що практично не використовуються ФФБ типу Б, де ризики недостатності фінансування об‘єктів будівництва бере на себе компанія - забудовник. Мають місце елементи монополізації в процесі використання даного інвестиційного інструменту. Так аналіз управителів в залежності від кількості ФФБ, які знаходяться в їх управлінні, свідчить про те, що 67% фінансових компаній, в управлінні яких знаходяться кошти від одного до чотирьох ФФБ з середньою сумою власного капіталу 10,04 млн. грн. залучили 2 449, 05 млн. грн., а 33% управителів, які мають середню вагу власного капіталу 33,53 млн. грн. залучили в управління 5 505,55 млн. грн.

Слід відмітити нерівномірність використання даного механізму фінансування суб’єктами ринку житлового будівництва в розрізі регіонів. На основі аналізу внесеної до Держреєстру інформації щодо регіонального аспекту розташування управителів за їх зареєстрованим місцезнаходженням приходимо до висновку, що більшість управителів (80 %) зареєстровано у м. Києві.

Відбувається процес зменшення власного капіталу управителів, які отримали ліцензії. Так на кінець 2007 він становив 1,51 млрд. грн. В той же час на кінець 2008 року 32 ФФБ були обліковані як проблемні, а залучені ними від вкладників кошти становили 286,88 млн. грн. [6].

Типові порушення, які були виявлені в ході інспекційної діяльності та проведених перевірках фінансових компаній - управителів полягають у тому, що мали місце недотримання:

Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової системи фінансових компаній;

пункту 3.22 Ліцензійних умов провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва.

Органом нагляду були виявлені:

відсутність у внутрішніх правилах надання фінансових послуг деяких послуг, встановлених чинним законодавством;

 не здійснення належного контролю за дотриманням забудовником зобов'язань за договором між управителем та забудовником;

неповідомлення Нацфінпослуг про накладання санкцій іншими органами виконавчої влади;

відсутність в журналі обліку укладених - виконаних договорів необхідної інформації;

неповідомлення Нацфінпослуг про виявлені ризики в роботі компанії - забудовника у п'ятиденний строк з моменту складання акта контролю;

дострокове перерахування коштів оперативного резерву ФФБ компанії-забудовнику.

Найпоширенішими порушеннями, що виявлені в ході аналізу звітності ФФБ, є:

- ненадання звітності в обсягах та у строки, встановлені нормативними документами Держфінпослуг;

- надання в звітності недостовірної та суперечливої інформації.

Таким чином, кризові умови вітчизняної економіки виявили ряд проблем використання фінансово-кредитного механізму ФФБ на ринку житлового будівництва, серед яких домінують: недостатня капіталізація, дисбаланс між очікуваною доходністю і спроможністю компенсувати прийняті ризики, низька ефективність системи захисту прав довірителів, недостатній рівень прозорості діяльності компаній – управителів. Системною проблемою є наявність в управлінні ФФБ об'єктів житлового будівництва, які не можуть бути введені в експлуатацію, оскільки будівельно-монтажні роботи призупинені або відсутні. До ризиків діяльності в сфері надання фінансових послуг на ринку житлового будівництва слід віднести:

 Порушення вимог Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Порушення вимог Ліцензійних умов провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва.

Не укладання договорів іпотеки та страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об'єкту житлового будівництва.

Невідповідність керівників та головних бухгалтерів управителів професійним вимогам.

Недотримання вимог щодо формування оперативного резерву.

Невчасне повернення коштів довірителям за їх заявами про вихід з ФФБ.

Здійснення діяльності не за зареєстрованим місцезнаходженням.

Ненадання інформації про зміни в документах та інформації, поданих для отримання ліцензії.

Важливою причиною нездатності фінансових компаній – управителів ФФБ здійснювати ефективне управління залученими коштами інвесторів житлового будівництва є недоліки у системі нагляду. Слід відмітити, що недостатній ступінь ефективності здійснення Нацфінпослуг фінансового контролю у формі нагляду зумовлений практичною відсутністю інституційної та операційної незалежності органу регулювання та нагляду. Інституційна незалежність – це відокремленість органу нагляду від впливу виконавчої та законодавчої гілок влади, яка передбачає гарантії керівництву від необґрунтованого звільнення; наявності комісії експертів; відкритості та прозорості схвалення рішень. Недостатній рівень інституційної незалежності продукує неготовність до здійснення жорстких регуляторних дій, низький рівень оперативності застосування методів нагляду.

Системною проблемою нагляду є недосконалість вимог щодо ліцензування діяльності компаній – управителів, оскільки згідно Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» слід погоджувати всі регуляторні зміни з Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва. Законодавчо не визначена відповідальність за стан справ Нацфінпослуг та її посадових осіб аргументується «можливістю акумулювання функцій регулювання в незалежних органах, які без відповідного політичного нагляду та контролю діятимуть в інтересах окремих осіб, не враховуючи при цьому суспільні інтереси» [3, с.9], тобто застереження, що широке коло повноважень щодо застосування санкцій органами нагляду призведе до їх неконтрольованого використання.

Слід зауважити, що недостатня операційна незалежність Нацфінпослуг спричинила практичну відсутність ризик – орієнтованого підходу до здійснення контрольних дій. Дана обставина унеможливила оцінювання кількісної характеристики ризику та якості управління ризиками на рівні ФФБ. Нормативні показники, які не були зважені на ризик, відсутність єдиних принципів нагляду гальмують процес удосконалення методичних прийомів здійснення фінансового контролю у формі нагляду та моніторингу.

Недофінансування Нацфінпослуг, оскільки воно не здійснюється за рахунок платежів за послуги нагляду, як це має місце в європейській практиці, призвело до слабкої технологічної забезпеченості, в т. ч. відсутності сучасного програмного забезпечення та обладнання. Окрім невідповідності ІТ систем, причинами низької швидкості обміну інформацією є значна тривалість її обробки в НЦКПФР та Нацфінпослуг , оскільки вона базується виключно на квартальній звітності.

Неналежна кваліфікація кадрів, які забезпечують процес нагляду за компаніями – управителями ФФБ та ФОН, гальмує проведення фінансового контролю на консолідованій основі, так як запровадження регулярних комунікацій унеможливлюється як «імперативною поведінкою з боку одного із партнерів, так і спробами виходу за межі правового поля» [3, с.16]. Існування розбіжностей у нормах законів, відсутність єдиного підходу у вітчизняній законодавчій базі до тлумачення термінів «регулювання» та «нагляд» негативно впливає на їх практичне втілення. Оскільки Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» поняття «регулювання» прирівняне за змістом до поняття «нагляд» [2], регуляторно-наглядова діяльність Нацфінпослуг суперечить одному з основних принципів управління: той хто проводить фінансову політику, не повинен її формувати. Відповідно дана обставина призводить до існування системного конфлікту інтересів, який виникає у результаті зосередження наглядових і основних регуляторних функцій у одних і тих же посадових осіб, які створюють «правила гри» для себе.

Наявність системних проблем нагляду за діяльністю фінансових компаній – управителів ФФБ потребує удосконалення контрольних дій шляхом впровадження пруденційного нагляду – системи наглядових процедур Нацфінпослуг за дотриманням ФФБ та ФОН пруденційних правил, яка дозволяє зменшити наглядове навантаження на ті компанії – управителі, діяльність яких не несе загрози невиконання зобов’язань перед інвесторами і посилити наглядові зусилля за установами, діяльність яких є чи може бути загрозою для виконання таких зобов’язань. Нацфінпослуг у процесі розвитку системи пруденційного нагляду поступово переходить від фокусування наглядового процесу на перевірках дотримання компанією – управителем детальних вимог та правил до оцінки внутрішньої системи управління ризиками. З цією метою заохочується застосування компаніями – управителями внутрішніх моделей контролю, побудованих з дотриманням пруденційних принципів. Це дозволить зменшити системний ризик при застосуванні стандартного для всіх управителів підходу шляхом більш точного врахування профілю ризику кожного ФФБ.

 

Рис. 2. Шляхи удосконалення нагляду за діяльністю фінансових компаній – управителів ФФБ

 Безумовно, принциповою умовою підвищення ефективності нагляду за фінансовими компаніями – управителями ФФБ є розробка високоякісних глобальних уніфікованих стандартів бухгалтерської звітності як передумови прозорості діяльності та розкриття інформації щодо їх фінансового стану. Лише за умови запровадження ризик – орієнтованого контролю грошових потоків та пруденційного нагляду підвищиться рівень захисту інтересів інвесторів житлового будівництва та буде забезпечена фінансова стійкість таких механізмів фінансування житлового будівництва, як ФФБ та ФОН. через застосування відповідних коригуючих заходів. На нашу думку, Нацфінпослуг доцільно досвід здійснення пруденційного нагляду за страховими компаніями, недержавними пенсійними фондами та кредитними спілками екстраполювати на проведення контрольних дій щодо компаній – управителів ФФБ.

 

Література:

1. Закон України „Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” № 978-IV від 19.06.2003 р.
2. Закон України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” № 2664-III від 12.07.2001р.
3. Національний банк України. Консультації щодо підвищення ефективності та нагляду за фінансовим сектором в Україні. Зелена книга – К.: 2010. [ Режим доступу: www.bank.gov.ua‎]
4. Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджене Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011. [Режим доступу: www.dfp.gov.ua].
5. Розпорядження Держфінпослуг від 07.07.09 № 532 "Про затвердження Порядку підготовки та надання звітності забудовником управителю ФФБ за кожним об'єктом будівництва" [Режим доступу: www.dfp.gov.ua].
6. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг  www.dfp.gov.ua