Тематичний напрям 5.

Тематичний напрям 5.

Зовнішньоекономічна діяльність

Карабут Мирослав Олександрович,

Остапчук Микола Миколайович,

студенти IV курсу факультету економічних наук,

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

 УДК 339.727.22

СВІТОВИЙ РИНОК КАПІТАЛІВ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ІНВЕСТИЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

У статті проаналізовано особливості міждержавного руху капіталу та їх вплив на економіку України. Досліджено динаміку потоків прямих іноземних інвестицій в Україні. Розглянуто основні тенденції зовнішньоекономічної інвестиційної діяльності України і їх зв'язок зі світовим ринком капіталів.  Також наведені пропозиції щодо активізації інвестиційної діяльності України.

Ключові слова: ринок капіталів, прямі іноземні інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестиційний клімат.

 В статье проанализированы особенности международного движения капитала и их влияние на экономику Украины.  Исследована динамика потоков прямых иностранных инвестиций в Украине. Рассмотрено  основные тенденции внешнеэкономической инвестиционной деятельности Украины и их связь с мировым рынком капиталов. Также приведены предложения относительно активизации инвестиционной деятельности Украины.

Ключевые слова: рынок капиталов, прямые иностранные инвестиции, инвестиционная деятельность, инвестиционный климат.

In the article are analyzed the features of international capital flows and their impact on Ukrainian economy.  Dynamics of Ukrainian foreign direct investments flows is examined.  Main trends of Ukrainian foreign investment activity and their connections with capital market are viewed. Also listed propositions about intensification of investment activity in Ukraine.

Keywords: capital market, foreign direct investments, investment activity, investment climate.

 Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки  світовий ринок капіталу охоплює значну частину міждержавного руху фінансових ресурсів. Цей сегмент фінансового ринку є дуже важливим елементом розвитку зовнішньоекономічних відносин, оскільки він формує попит та пропозицію на фінансовий капітал, виконує функцію розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, і як наслідок  його діяльність є головним аспектом розвитку міжнародної інвестиційної діяльності. В свою чергу для України, у посткризовий період, питання інвестиційної діяльності є дуже важливим для покращення  економічного розвитку країни, оскільки залучення іноземного капіталу надасть змогу значно покращити сучасне становище.

Запорукою розвитку інвестиційної діяльності є інвестиційний клімат, який є своєрідним показником привабливості держави як інвестиційного середовища. Визначальним фактором у формуванні інвестиційного клімату є державна інвестиційна політика, яка в Україні на жаль є застарілою. Зокрема потребують вдосконалення законодавча база щодо інвестиційної діяльності та режиму іноземного інвестування, і державної цільової концепції модернізації ринків капіталів в Україні. Тому питання державної інвестиційної політики і розвитку діяльності ринку капіталів є дуже актуальним для нашої країни і надає змогу більш детально розглянути напрями активізації залучення іноземних інвестицій та покращення інвестиційного клімату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Діяльність світового ринку капіталів є важливим елементом розвитку інвестиційної сфери і саме тому це питання знайшло своє відображення у працях таких вітчизняних науковців як: Губський Б. (Інвестиційні процеси в глобальному середовищі), Мошенський С. (Фондовий ринок та інституційне інвестування в Україні), Ходаківська В.(Ринок фінансових послуг) та інші. Також дослідженням даної проблематики займалися і зарубіжні економісти, такі як:  Александер Г. (Fundamentals of investments), Бейлі Дж.(Fundamentals of investments), Марковіц Г. (Mean Variance Analysis in Portfolio Choice and Capital Markets),   Шарп У. (Portfolio Theory and Capital Markets) та інші.

Проте, навіть не зважаючи на численні дослідження вчених у даній сфері залишається потреба в актуалізації даних щодо діяльності ринку капіталів та його впливу на інвестиційні процеси.

Мета статті. Метою даної статті є розгляд особливостей інвестиційної діяльності на міжнародному рівні і розробка практичних рекомендацій щодо активізації залучення іноземного капіталу в економіку України.

Виклад основного матеріалу.

На сучасному етапі, інвестиційна діяльність є важливою складовою глобальної фінансової-економічної системи. В свою чергу джерелом розвитку інвестиційної діяльності є ринок капіталів, яких являє собою сегмент фінансового ринку на якому відбуваються процеси формування, руху та накопичення середньострокового та довгострокового грошового капіталу. З функціональної точки зору ринок капіталів являє собою систему ринкових відносин, яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення.  З іншого боку, у інституційному аспекті ринок капіталів як сегмент фінансового ринку є сукупністю кредитно-фінансових установ, фондових бірж за допомогою яких відбувається рух позичкового та акціонерного капіталу.

Оскільки деякі автори виділяють інвестиційну діяльність, як важливу складову ринку капіталів в цілому, доцільно більш детально розглянути поняття інвестицій, як невід’ємної складової процесу руху капіталів.

На сьогодні поняття «інвестиції» має неоднозначне тракту­вання, оскільки у зарубіжній і вітчизняній економічній літературі немає єдиного підходу щодо визначення і природи інвестицій. Крім цього при формулювання поняття та класифікації інвестицій різні автори спираються на різні аспекти цього явища, якими є: цільове призначення; об’єкт вкладення; тип цінностей, що вкладаються; термін вкладення. В свою чергу при вивченні останнього аспекту, деякі автори стверджували, що інвестиції містять переважно довгострокові вкладення, а отже основною сферою інвестиційної діяльності є саме ринок капіталу. Найбільш типовою помилкою у визначенні економічної сутності поняття інвестиції є те, що інвестиції розглядаються як будь-яке вкладення коштів, яке не обов’язково призведе до одержання прибутку чи зростання капіталу.

Згідно з «Законом України про інвестиційну діяльність»  інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [2]. 

Суб’єктами  інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи, як резиденти так і нерезиденти. Крім того ними можуть бути держави і міжнародні організації, замовники, користувачі робіт та об’єктів інвестиційної діяльності, страхові та посередницькі організації та інші.  Об’єктом інвестиційної діяльності є основні та оборотні кошти, що оновлюються в усіх сферах економіки, цінні папери, науково технічна продукція, цільові грошові вклади, а також майнові права, та права на інтелектуальну власність.

На міжнародному рівні інвестиційна діяльність формує світовий ринок капіталів грошові потоки якого включають в себе переважно прямі іноземні інвестиції. Останнім часом, на світовому ринку капіталів спостерігається тенденція стрімкого збільшення обсягів міжнародного руху капіталів.  Вагомою причиною  підвищення динаміки обсягів руху капіталу на фінансових ринках є  глобалізація світової економіки. Інтеграція міжнародної фінансової системи з кожним роком  все більше сприяє розвитку інвестиційних відносин.

На сучасному етапі розвиток процесів міждержавного  руху капіталів характеризується стрімким ростом інвестиційної зацікавленості  як у вкладенні, так і в залученні іноземного капіталу. На основі результатів статистичних досліджень, ЮНТКАД прогнозує стрімке збільшення потоків прямих іноземних інвестицій (далі ПІІ) в майбутніх періодах. Хоча за підсумками 2012 р. притоки ПІІ  залишились близькими за показниками до 2011 р., на кінець 2013 р. прогнозується збільшення до показників в 1.8 трлн. дол., і 1.9 трлн. дол. у 2014 р., що було притаманно 2007 р. піку у сфері прямого інвестування у до-кризовий період [6].

Наразі, найбільші притоки ПІІ мають такі країни як США, Китай, Бельгія, ФРН та Великобританія. В свою чергу, серед країн з перехідною економікою, та країн що розвиваються лідерами як у імпорті, так і у експорті капіталу залишаються країни Південно-Східної Азії.  

Сучасне економічне становище України перебуває під впливом зовнішнього середовища, і саме тому особливості міжнародного руху капіталів відображаються  у інвестиційній діяльності нашої країни. Сучасний розвиток міжнародної економічної інтеграції та глобалізації економічних відносин потребує структурних змін у економіці України, запорукою яких є саме інвестиційна діяльність. На даний момент, економіка України також знаходиться у стадії подолання наслідків глобальної фінансово-економічної кризи. Хоча ситуація стабілізувалася, та обсяги ПІІ  продовжують зростати, все ще існує потреба у вирішенні економічних проблем, які призведуть до підвищення обсягів інвестиційних операцій України в міжнародній системі руху капіталів. Для виявлення сучасних особливостей сфери прямого інвестування в Україні проаналізуємо деякі показники за останні роки.

Розглядаючи показники загальних обсягів прямих іноземних інвестицій як в Україну так і з України можна прослідкувати  тенденцію їх збільшення з кожним роком. Проте, для більш детального відображення змін у сфері прямого іноземного інвестування слід використовувати річну зміну цих показників, які являють собою притік прямих іноземних інвестицій. 

Так, за даними Держкомстату (рис.1) притік ПІІ в економіку України з кожним роком збільшувався. В свою чергу найбільший річний притік ПІІ був у 2007 році і становив 7935,4 млн. дол. Зниження обсягів притоку ПІІ в Україну в 2008 та 2009 роках пояснюється наслідками глобальної економічної кризи, яка значною мірою   вплинула на діяльність світового ринку капіталів і спричинила відтік інвестицій у багатьох країнах світу. 

Рис 1. Динаміка притоку ПІІ в Україну станом на початок року (млн.дол.)  [4].

Незначний приріст річного притоку іноземних інвестицій в Україну  на сучасному етапі пояснюється наслідками посткризового періоду та погіршенням інвестиційного клімату, яке спричинене прийняттям нового податкового кодексу.

Розглядаючи обсяги ПІІ в економіку України за сферами економічної діяльності, слід відмітити, що найбільші показники мають промисловість 17166,7  млн. дол. (31,5%)  та фінансова діяльність - 16105,6   млн. дол. (29,6%). Також, найбільш інвестиційно-привабливими сферами економічної діяльності є операції з нерухомим майном – 16,6%  та торгівля і ремонт – 11,0% [1].

Слід також відмітити, що діяльність України як іноземного інвестора також зазнала впливу глобальної економічної кризи, і починаючи з 2008 р., річний обсяг ПІІ з України в економіки країн світу зменшувався в порівнянні з минулорічними показниками за винятком 2010 р. Так, за підсумками 2010 р., річний обсяг ПІІ з України зріс на 642 млн. дол.,  проте вже у 2011 році цей показник становив 29,7 млн. дол., і вже на початку 2012 року  загальний обсяг ПІІ з України становив 6898 млн. дол.  Проте, за підсумками 2012 року обсяг ПІІ з України дещо зменшився, і наразі становить 6481,9 млн. дол. [4].

Аналіз географічної структури сфери прямого інвестування свідчить про те, що основна частина інвестицій як в Україну, так і з України припадає на країни ЄС. Відношення обсягів ПІІ з країн ЄС до загального обсягу ПІІ в економіку України станом на початок 2013 р. складає 78,92%. В свою чергу обсяги ПІІ з України у економіку країн ЄС складають приблизно 93,28%  від загальної кількості експорту капіталу з економіки України.

Впродовж останніх років, лідером за обсягом прямих інвестицій в економіку України   є Кіпр. Загальний обсяг ПІІ з Кіпру становить 17275,1 млн. дол., що складає 31,7% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України, станом на 31.12.2012. Крім цього, Кіпр також є і основним реципієнтом інвестицій з України, і станом на кінець 2012 р. сумарний обсяг ПІІ з України в економіку Кіпру становив 5810,5 млн. дол., що являє собою 89,6% від загального обсягу ПІІ з України. Таку співпрацю України та Кіпру в сфері зовнішньоекономічної інвестиційної діяльності можна пояснити здійсненням операцій з капіталом через офшорні зони, що в свою чергу має як і позитивний так і негативний вплив на розвиток вітчизняної економіки [1].

Іншими країнами, обсяги ПІІ інвестицій в Україну яких є найбільшими наразі є:  Німеччина – 11,6%; Нідерланди – 9,5%; Російська Федерація – 7,0%; Австрія – 6,2%; Велика Британія – 4,7%; Віргінські Острови (Брит.) –  3,5%.

В свою чергу, важливим аспектом у сфері прямого іноземного інвестування є інвестиційна політика, яка є запорукою розвитку зовнішньоекономічної інвестиційної діяльності. Інвестиційна політика України, на сучасному етапі має бути направлена на розвиток прямого іноземного інвестування. Ця сфера  економічних відносин наразі є дуже важливою для економічного розвитку України та підвищення рівня інтеграції в міжнародній систему руху капіталів. Для підвищення обсягів притоку інвестицій у економіку України слід підвищити рівень інвестиційної привабливості, що в свою чергу досягається вдосконаленням державної інвестиційної політики.

Для реалізації даних завдань уряд вже зробив перші кроки прийнявши у 2011 році Інвестиційну реформу України, основними завданнями якої є активне залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України та формування позитивного інвестиційного клімату. Проте, ця реформа має скоріше декларативний характер і потребує доопрацювання.

З іншого боку, для забезпечення ефективного функціонування державної інвестиційної політики в сфері зовнішньоекономічних відносин,   слід чітко виділити переваги і негативні сторони процесів міжнародної міграції капіталів. Ці процеси здійснюються у формі фінансових інструментів, переважно довгострокового характеру, і  мають позитивні і негативні моменти ввезення і вивозу капіталу для кожної із сторін, що беруть участь в цих процесах. Україна є переважно імпортером капіталу, у міжнародній системі руху капіталів, тому для покращення інвестиційної політики слід першочергово звернути увагу на особливості України у цьому аспекті інвестиційної сфери.

Крім цього, для забезпечення ефективної реалізації державної інвестиційної політики слід задіяти інструменти покращення інвестиційного клімату. Інструментарій досягнення цілей державної інвестиційної політики включає в себе створення системи надання державних гарантій, зменшення податкового навантаження у пріоритетних галузях промисловості, заохочення спільного фінансування з іноземними інвесторами, законодавче забезпечення інвестиційного процесу та ін.

Частиною інструментів покращення інвестиційного клімату є  інструменти впливу на іноземні інвестиції. В свою чергу ці інструменти можна поділити на дві групи: пов’язані з інвестиціями торговельні заходи (ПІТЗ) та  пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи
(ПТІЗ) [5, c.561].

Одним з найбільш поширених інструментів ПІТЗ є тарифні або кількісні обмеження на імпорт.  Такі обмеження можуть сприяти розвитку сфери іноземного інвестування, якщо наприклад інвестор орієнтується на внутрішній ринок країни, яка приймає інвестиційний капітал. Такі обмеження значною мірою впливають на приток іноземного капіталу в країнах, що розвивається. Оскільки  конкурентоспроможність продукції у міжнародній сфері торгівлі, яку виготовляють такі країни є не високою, протекціоністські заходи держави можуть позитивно впливати на розвиток внутрішнього ринку, і як наслідок притоку іноземного капіталу.

Іншим інструментом ПІТЗ є угоди, спрямовані на регулювання торгівлі в окремих галузях. Вони можуть сприяти переорієнтації діяльності ТНК з однієї країни у іншу, і як наслідок підвищити приток іноземного капіталу. Також, здійснювати вплив на переорієнтацію капіталовкладень ТНК можуть добровільні обмеження експорту. Позитивний вплив на зовнішні інвестиційні надходження також має участь країни у міжнародних угодах про вільну торгівлю. 

Одним із елементів ПТІЗ є інвестиційні стимули. До їх складу входять:

-        податкові пільги, які являють собою  відстрочку сплати податків за інвестування капіталу;

-        прискорена амортизація;

-        "податкові кані­кули";

-        звільнення від митних платежів імпорту;

-        зменшення податкових ставок.

Крім цього, необхідно згадати важливість фінансових методів стимулювання операцій ТНК, які являють собою  субсидії, позики, пільгові кредити. Інвес­тиційні стимули можуть бути досить ефективним засобом підвищення інвестиційної  привабливості для України. Крім цього, такі заходи позитивно впливають на загальне економічне становище країни. Якщо інвестиційні стимули будуть направлені на розвиток експортних галузей промисловості, це призведе до покращення загальних макроекономічних показників. До того ж, такі стимули  сприяють появі  філіалів ТНК у країні, після чого покращуються показники привабливості з боку інших іноземних інвесторів [5, с.566].

Важливим елементом покращення інвестиційного клімату є визначення пріоритетних галузей промисловості у інвестиційній сфері. Тому, доцільним є таке регулювання інвестиційних потоків, яке призведе до їх спрямування у ті сектори економіки, які становлять найбільший інтерес для України. Хоча розвиток таких галузей значною мірою залежить саме від внутрішніх інвестиційних потоків, проте зовнішні інвестиційні надходження також мають значний вплив на розвиток пріоритетних галузей промисловості.  Пріоритетними напрямами  для залучення і підтримки стратегічних інвесторів є ті галузі, де Україна володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції. До них можна віднести: авіа- та ракетобудування, переробка сільгосппродукції, транспортна інфраструктура, виробництво легкових та вантажних автомобілів, запровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій та ін. [3]. 

Забезпечити приплив капіталу у пріоритетні галузі промисловості держава може шляхом запровадження диференційованих ставок оподаткування іноземних інвесторів. Також, диференціація податкових ставок може бути направлена на покращення інвестиційних відносин у експортних сферах національної промисловості, або у трудомістких галузях з метою зменшення рівня безробіття.

Висновки. Питання покращення інвестиційного клімату, на сучасному етапі є дуже важливим не тільки для активізації залучення іноземних інвестицій, а і для покращення загального економічного становища України. На сьогодні, інвестиційний клімат  України є скоріше сприятливим, проте існує низка загроз, які можуть значно вплинути на подальший розвиток інвестиційних надходжень у економіку України.

  Основним елементом який формує інвестиційний клімат в Україні є державна інвестиційна політика, яка являє собою сукупність норм та заходів держави щодо поліпшення становища у інвестиційній сфері. Державна інвестиційна політика здійснюється на основі законодавчої бази та державних концепцій розвитку інвестиційної діяльності та ринків капіталу. В сучасних умовах законодавча база державної інвестиційної політики є дещо застарілою і не відповідає тенденціям міжнародної системи руху капіталів.

Крім цього, держава може здійснювати вплив на інвестиційну діяльність за допомогою інструментів інвестиційної політики. Ці інструменти направлені на стимулювання притоку іноземних інвестицій в економіку України. Основну частину таких інструментів складають заходи держави, щодо зменшення податкового навантаження для іноземних інвесторів у пріоритетних напрямах економічної діяльності.  Також, важливе місце у стані інвестиційного клімату має інвестиційна безпека держави. Вона відображається у показниках індикаторів інвестиційної безпеки. На сучасному етапі, порогові значення індикаторів інвестиційної безпеки є досить низькими, і для забезпечення економічного розвитку потребують адаптації до сучасних тенденцій міжнародного руху капіталів.

Література:

1)        Експрес випуск: Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності  у 2011 році  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

2)        Закон України про інвестиційну діяльність [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12

3)        Малютін О.К.  Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні. /  Малютін О.К. //  Фінанси України. – 2008. - № 11. – С. 64-74. 

4)        Офіційний сайт державного комітету статистики України  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

5)        Рогач О. Міжнародні інвестиції: Теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: Підручник – К.: Либідь, 2005. – 720 с.

6)        World investment report 2012 / UNCTAD [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.unctad-docs.org/files/UNCTAD-WIR2012-Full-en.pdf

 

Кіршанкова Катерина Олександрівна,

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»  

Застосування гравітаційної моделі при оцінці міжнародної передачі інформаційно-комунікаційних технологій 

Розглядається ефективність передачі  інформаційних й комунікаційних технологій у країнах різного рівня розвитку. В рамках гравітаційної моделі аналізуються чинники, що дозволяють передавати та впроваджувати інформаційно-комунікаційні технології в національній економіці. Здійснюється порівняння країн-партнерів України з передачі технологій та виділяють перспективні напрями її стимулювання.

Ключові слова: економічний розвиток, інформаційні та комунікаційні технології, гравітаційна модель передачі технологій. 

Рассматривается эффективность передачи информационных и коммуникационных технологий в странах разного уровня развития. В рамках гравитационной модели анализируются факторы, позволяющие передавать и внедрять информационно-коммуникационные технологии в национальной экономике. осуществляется сравнениестран-партнеров Украины по передаче технологий и выделяют перспективные направления ее стимулирования.

Ключевые слова: экономическое развитие, информационные и коммуникационные технологии, гравитационная модель передачи технологий. 

The study subject is efficiency of information and communication technology transfer in countries with different levels of development. Within the gravity model factors are analyzed which enable transfer and implementation of information and communication technologies in national economies. Trade partners of Ukraine in technology transfer are compared to provide the most attractive venues for this international process.

Keywords: economic development, information and communication technologies, technology transfer gravity model. 

Постановка проблеми у загальному вигляді. Інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) є невід'ємною частиною цифрової економіки в багатьох країнах. Окремі організації, як державні, так і приватні стали широко використовувати ІКТ. Таким чином вони спрямовують свою діяльність на досягнення ефективності у внутрішніх процесах і поліпшення взаємодії із зовнішніми організаціями, такими як партнери, клієнти або уряди [1, c.63]. Світові витрати на ІКТ склали 3,4 трлн. дол. в 2011 році і за прогнозами складатимуть 3,6 трлн. дол. у 2012 році [2]. Згідно Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) значна частина доданої вартості у сфері бізнесу була створена саме  ІКТ в багатьох країнах [3].

Стирання кордонів між державами призводить до більш тісного співробітництва - обміну знаннями і технологіями на взаємовигідних умовах. Беручи до уваги специфіку інформаційно-комунікаційних технологій, ми можемо стверджувати, що їх передача потребує набагато менших накладних матеріальних витрат та витрат часу, порівняно із трансфером у більшості інших галузях. Міжнародний трансфер інформаційно-комунікаційних технологій є привабливим для України, оскільки збільшує в структурі експорту обсяг товарів та послуг з високою часткою доданої вартості. З іншої сторони, придбання іноземних технологій сприяє інтеграції України до передових країн світу та слугує підвищенню ефективності національної економіки.

Для України завдання полягає у проведенні максимально ефективного трансферу ІКТ, що дозволило б пришвидшити міжнародні інтеграційні процеси та сприяло розвитку усіх галузей економіки. 

 Огляд літератури. Серед західних учених, які активно працюють у сфері теоретичного й емпіричного аналізу, спрямованого на пошук чинників розвитку міжнародного трансферу інформаційних та комунікаційних технологій, слід зазначити: Л.Сандерcа, Е.Бринджолфсона, Л.Хіта, С. Ліу,  Ш.Янга, М. Кастелза, Р. Каулі, і тощо. Дослідження охоплюють доволі широке коло проблем: від філософських, де розглядається необхідність та очікувані наслідки формування інформаційного суспільства, до ролі ІКТ у розбудові інноваційної економіки та заходів державного регулювання щодо  стратегічних пріоритетів розвитку галузі. Серед досліджень вітчизняних учених, зокрема М.І. Дідківського, О. М. Гребешкової, Э.В.Кириченка, увага приділяється трансферу технологій як невід’ємному процесу міжнародної інтеграції. Утім, питання розвитку власно передачі ІКТ у наукових публікаціях не представлені достатньою мірою. Мета статті полягає у визначенні пріоритетних напрямів розвитку  передачі інформаційних та комунікаційних технологій як важливої основи соціально-економічного зростання країни.

 Основний текст дослідження. Матеріальною передумовою утворення і розвитку світового ринку технологій є міжнародний поділ технологій, тобто історично сформоване або придбане їх зосередження в різних країнах. Різниця в забезпеченості окремих країн технологією як фактором виробництва склалася історично або отримана в процесі розвитку. Міжнародний трансфер технологій (МТТ) дає змогу зменшити технологічні відмінності між країнами, забезпечує ефективність міжнародного розподілу цього фактора та приносить вигоду суб'єктам цього процесу.

Щоб оцінити обсяг і значення світового обороту технологій, важливо проаналізувати комерційні та некомерційні, матеріальні і нематеріальні канали їх розповсюдження. Основними каналами МТТ на сьогодні є наступні: а) внутрішньофірмові  (передача технологій вітчизняним і закордонним філіям корпорацій); б) міжфірмові (за ліцензійними, коопераційними, управлінськими та іншими угодами з вітчизняними підприємствами); в) міжнародні (за зовнішньоторговельними, ліцензійними, коопераційними, управлінськими та іншими угодами з іноземними партнерами).

В звітах ЮНКТАД термін «трансфер технологій» визначається як процес, за допомогою якого поширюються комерційні технології. Проект Кодексу поведінки в галузі передачі технології визначає такі форми трансферу: а) продаж і ліцензування всіх форм промислової власності, виключаючи торгові марки і марки послуг (якщо вони не є інтегральною частиною технологічних трансакцій), б) надання ноу-хау і технічної експертизи в різних формах; в) надання технологічних знань, необхідних для встановлення та функціонування заводів і обладнання, а також проектів "під ключ"; г) надання технологічної інформації, необхідної для придбання, встановлення та використання машин, устаткування, сировини, які були придбані через покупку, оренду або іншими способами; д) передача технологій в рамках промислової і технічної кооперації [2].

Міжнародний трансфер не є безладним або нерегулярним рухом, та як підпорядковується певним економічним законам.. З метою створення економічної моделі МТТ ми повинні визначити, що є передумовою успішної передачі технологій, якими є його мотиви та очікувані результати. Завдяки безлічі факторів і обмежень, МТТ являє собою складний багатофакторний процес. Коли комбінація чинників, які впливають на трансфер, має більший вплив  в тій чи іншій країні, технологія буде вливатися до неї.

Таким чином, ми з’ясували, що МТТ має певний напрям, що залежить від технологічних рівнів країн-партнерів, а також зумовлений певними факторами економічного середовища. МТТ буде неефективним, якщо країна-реципієнт не зможе їх впровадити на належному рівні, або бар’єри до передачі перевищать потреби у технологіях. Для визначення привабливості МТТ для конкретної країни ми можемо застосувати модель «тяжіння» до трансферу технологій, запропоновану С. Ліу [10, с. 163].

На думку вченого між ТТ двох країн і гравітаційного тяжіння двох об'єктів є деяка схожість, зокрема, чим більша різниця прибутковості галузей та економічна потужність і чим ближче вони розташовані, тим сильнішою буде тенденція до передачі технологій. В результаті, ідея вимірювання гравітації у фізиці може бути застосована у МТТ. Якщо припустити, що існують дві країни, і та j, чиї технологічні рівні складають r_i та  r_j відповідно, то процес МТТгалузі m характеризуватиметься вираженням:

  (1)

 

Fm – сила процесу МТТ між двома країнами у галузі m.

 – технологічні рівні країн і та j відповідно у галузі m.
 - коефіцієнт передачі технологій між країнами і та j у галузі m, пов'язаний, в основному, з політичними факторами. Як політика сприятлива МТТ,технології будуть передані з легкістю.

Чим більше значення , тим більший об’єм  трансферу.

 - коефіцієнти впливу промислового розвитку країн і та j відповідно у галузі m, пов'язані із взаємопов’язаними чинниками (економічне середовище, географічні особливості, відкритість, розвиток комунікацій та культурна близькість), які впливають на розвиток технологій. Країни з кращими транспортними умовами, вищим рівнем життя та схожістю культури і мови, матимуть більшу привабливість для МТТ, тому значення   будуть вищими.

 - ВВП (валовий внутрішній продукт) країн і та j відповідно у галузі m. Чим краще розвинена промисловість, тим більше привабливість в аналогічних галузях.

- прибутковість інвестицій країн і та j відповідно у галузі m

S - відстань між країнами і та j, яка відображає вплив відстані на МТТ. Чим менша відстань, тим швидшою є передача технології, і навпаки.

Q - індекс  відстані, відображає вплив географічних умов, таких як транспорт і географічні перешкоди, що сповільнюють трансфер технологій

Ми зробимо спробу застосувати дану модель для оцінки привабливості МТТ у різних країнах світу.

Для оцінки економічного механізму МТТ  ми використаємо наступний набір даних для моделі, описаною формулою (1).

1. Вибір галузі

 Індекс  m представляє галузі ІКТ  - високотехнологічні галузі виробництва програмного і апаратного забезпечення, телекомунікаційного обладнання та напівпровідників.

2. Вибір країн для дослідження.

Метою нашого дослідження є визначення потенціалу трансферу ІКТ  в українському середовищі, його напрямів і потужності. У попередньому розділі ми вияснили, що трансфер є ефективним тоді, коли країна-приймач  має необхідні умови (інфраструктура, виробничі потужності, кадровий потенціал) для впровадження технологій. На нашу думку, немає сенсу розглядати МТТ України із країнами, де доступ до мережі Інтернет та мобільний зв’язок є явищем рідкісним і недешевим.

Масив для дослідження був виділений у два етапи. На основі рейтингу «Глобального звіту із інформаційних технологій 2011-2012» [3], ми розглянули 133 країни світу та обрали 100 країн з найвищими показниками ІКТ-галузі. Далі ми скористалися даними Світового банку [5, c. 15-27] стосовно частки ВВП досліджуваних країн, що витрачається на виробництво ІКТ. Ми вважаємо також взяти до уваги абсолютні розміри продукції  ІКТ, тому користуємося також даними Міжнародного валютного фонду [4] із обсягів ВВП кожної окремо взятої країни. Кінцеві результати розрахунків приведені у Додатку A. Масив для подальшого дослідження вже включав 48 держав із високими показниками виробництва ІКТ та Україну. Варто відмітити, що держави-сусіди України мали пріоритет при відборі, приймаючи до уваги специфіку гравітаційної моделі.

 3. Коефіцієнти трансферу технологій  kі

Даний коефіцієнт в нашому дослідженні відображає економіко-політичні відносини України з конкретною державою світу. Нами було вирішено проаранжувати держави-партнери у залежності від їх послуго- та товарообороту  з Україною. Опираючись на українську політику щодо залучення іноземних інвестицій, ми припустили, що обсяг іноземних та закордонних інвестицій з Україною також матиме вплив на характер економіко-політичних відносин МТТ. У результаті, маємо наступні коефіцієнти:

k m = 1, якщо експорт ( імпорт) між даною державою і Україною  становить обсяг, більший за 1 млрд. дол. США або якщо іноземні (закордонні) інвестиції становлять суму більшу за 1 млрд. дол. США.

k m = 0,9,  якщо експорт ( імпорт) між даною державою і Україною  становить обсяг, від 500 млн. до 1 млрд. дол. США або якщо іноземні (закордонні) інвестиції становлять суму меншу за 1 млрд. дол. США.k m = 0,8, якщо експорт ( імпорт) між даною державою і Україною  становить обсяг, менший за 500 млн. дол. США. У цій групі дані за іноземними (закордонними) інвестиціями відсутні. Результати аналізу представлені в таблиці 2.

Для аналізу механізму трансферу технологій ми дослідили 17 показників промислового розвитку, поділені на п’ять основних категорій: 1) безпека, чесність ведення бізнесу; 2) наука, освіта, технології; 3) урбанізація та медичне обслуговування; 4) транспортна інфраструктура; 5) економічний клімат. Для підбору показників ми керувалися методикою дослідників трансферу технологій [3], коригуючи її в залежності від наявності даних за всіма країнами світу.

3. Коефіцієнти промислового розвитку рі

Таблиця 1.

Показники промислового розвитку р_і *

Показник		Вимір	Вага	Слабка категорія	Середня категорія	Сильна категорія
1	2	3	4	5	6	7
Безпе-ка, чесні-сть бізнесу	Умови ведення бізнесу	196=найгірші умови	7	100≤x1<150	50≤x1<100	1≤x1<50
	Кільк. злоч. на 100 тис. нас.	Одиниця	5	10≤x1<40	2≤x1<10	0≤x1<2
	Рівень безробіття	% від робочої сили	9	10≤x1<25	5≤x1<10	0≤x1<5
Наука, освіта, техно-логії	Витрати на НДДКР	% ВВП	7	0≤x1<1	1≤x1<2	2≤x1<5
	Набір студентів	%за віковою групою	7	0≤x1<30	30≤x1<60	60≤x1<100
	Високотехнекспорт	%від загального експорту	5	0≤x1<7	7≤x1<20	20≤x1<70
Транс-портна інфра-струк-тура	Повітряний транспорт	Тисяч одиниць	5	0≤x1<80	80≤x1<600	600≤x1<900
	Пасажиро-оборот	Пасаж.-км на 1000 чол.	3	0≤x1<100	100≤x1<800	800≤x1<2500
	Трансп. товаро-оборот	Т-км на 1000 осіб	3	200≤x1<150	200≤x1<1000	1000≤x1<1500
	Умови портів	1=дуже  нерозвинені, 7=найбільш розвинуті	5	2,5≤x1<4	4≤x1<5,5	5,5≤x1<7
Екон. клімат	ВВП на д.н.	Тисячі доларів	7	2,5≤x1<7	10≤x1<30	30≤x1<50
	Інфляція	Відсоток	6	8≤x1<15	3≤x1<8	0≤x1<3
	Валове нагрома-дження	Відсоток від ВВП	8	15≤x1<19	19≤x1<30	30≤x1<50
	Митний тягар	7=дуже ефективний, 1=дуже неефектвний	5	1≤x1<2,5	2,5≤x1<4	5,5≤x1<7

 

   Дані та їх характеристики наведені в таблиці 1. Наступним кроком було проведення ієрархічної кластеризації за методом зв’язку між групами ( дані розраховані у програмі SPSS). На основі даного аналізу та поетапного порівняння ми виділили шість груп країн із різними показниками промислового розвитку. В залежності від сили цих показників, групам було надано коефіцієнти рі від 0,9 до 0,6, наведені у таблиці 2.

 4. Коефіцієнт а ефективності галузі

На жаль, за галуззю ІКТ дуже складно розрахувати окупність інвестицій через синергетичний характер ІКТ-інвестицій. Тим не менш, говорячи про потенціал МТТ, ми можемо стверджувати, що чим кращі характерні для галузі показники, тим ефективнішою є діяльність галузі і тим швидше повертаються інвестиції. Тому, за даною методикою, ми обрали показник мережевої готовності NRI (Networked Readiness Index) Світового економічного форуму [5, с.14], який відображає наступні характеристики країн:

- використання ІКТ в економіці на індивідуальному, промисловому та урядовому рівнях( в т.ч. вплив на ефективність діяльності);

- міра, у якій країна готова до впровадження ІКТ;

- потужність інфраструктури тощо.

Варто наголосити, що даний коефіцієнт, на відміну від попереднього показника промислового розвитку, має безпосереднє відношення для промисловості ІКТ.

У розрахунках ми знаходимо середній показник за країнами а сер і знаходимо відношення показника аі країни і до асер. Результати наведені в Табл 2.3. Також показник NRI вказаний у Додатку Б.

5. ВВП обраної галузі

 - ВВП (валовий внутрішній продукт) країн і та j відповідно у галузі ІКТ з виробництва програмного і апаратного забезпечення , телекомунікаційного обладнання та напівпровідників.  

6. Відстань між двома країнами

S представляє географічну відстань між досліджуваною країною та Україною. Ми вирішили розрахувати даний показник як відстань між їх столицями, що є осередком економічної діяльності будь-якої держави. Індекс відстані q являє собою фактичний рівень обсягів перевезень у країні і розраховується шляхом всеосяжних вимірювань в даній країні. Для спрощення розрахунків, за q береться 1. Відповідно до особливостей економічного розвитку обраних країн та їх географічного місцерозташування, використовуючи формулу 1, ми можемо розрахувати потужність міжнародного трансферу ІКТ. Результати кінцевих розрахунків показані у таблиці 3. З наведених розрахунків видно, що:

 1. Значення потенціалів двох країн можуть бути отримані шляхом перемноження комплексних показників галузевих  переваг та коефіцієнтів трансферу виробничих елементів. Різниця між цими величинами найбільше впливає на процес трансферу ІКТ. Чим більше показник, тим більшим є потенціал розвитку МТТ між країнами.

Таблиця 2

Коефіцієнт промислового розвитку р_і для заданих країн*

Обсяг	Країни
Кластер 1 (pi=0,9)
2	Гонконг		Сингапур
Кластер 2 (рі=0,85)
24	Швеція	Корея	Франція	Чілі
	Фінляндія	Нідерланди	Австрія	Чехія
	Швейцарія	Німеччина	Ізраїль	Угорщина
	США	Великобританія	Бельгія	Італія
	Данія	Австралія	Малайзія	Польща
	Канада	Японія	Іспанія	Словакія
Кластер 3 (рі=0,80)
2	Саудівська Аравія		ОАЕ
Кластер 4 (рі=0,75)
6	Тайланд	Індонезія	Мороко	В'єтнам
	Індія		Китай
Кластер 5 (рі=0,70)
13	Філіпіни	ЮАР	Аргентина	Україна
	РФ	Турція	Казахстан	Болгарія
	Румунія	Перу	Колумбія	Мексика
Бразилія
Кластер 6 (рі=0,65)
2	Єгипет		Пакистан

*Складено автором за матеріалами [4-11]

2.  Крім того, продуктивність трансферу залежить від ВВП галузі.
Чим вищим є ступінь промислової агломерації (ВВП), тим більшою є
привабливість країни для продуктивних чинників  інших регіонів.

 3. Вплив відстані на трансфер технологій за умов розвинутої транспортної інфраструктури у досліджуваній країні є меншим за значення показників економічного середовища.

4. Позитивні та негативні значення потужності трансферу показують його напрямок ( позитивний – країни-партнера до України, негативний – з України до країни-партнера). Підкреслимо, що передача технологій має наслідком неминучу реорганізацію галузі. Остання є невід'ємною вимогою для технологічного розвитку. Разом із швидким розвитком технології та сталої відкритості всієї економічної системи різні технологічні елементи знаходять ліпшого застосування. В процесі передачі технології та реорганізації галузі швидкість, масштаб, структура, характер і результати змінюються із економічними умовами, можливостями адаптації і т.д.

Таблиця 3

Кінцевий показник r_і потенціалу трансферу технологій*

№	Країна	ri	№	Країна	ri	№	Країна	ri
Країни з високим потенціалом трансферу ІКТ
1	США	1293,73	2	Німеччина	783,09	3	Китай	591,91
4	Велико-британія	501,45	5	Франція	344,29	6	Японія	276,25
7	Нідерланди	184,83	8	Індія	172,38	9	Корея	165,21
10	Швейцарія	122,96	11	Польща	116,01	12	Швеція	106,09
Країни з середнім потенціалом трансферу ІКТ
13	Італія	104,94	14	Іспанія	96,25	15	Канада	88,44
16	Чехія	76,12	17	Фінляндія	74,00	18	Бельгія	64,87
19	Австрія	60,97	20	РФ	54,04	21	Сауд. Аравія	52,31
22	Данія	51,66	23	Ізраїль	41,85	24	Угорщина	34,04
25	Гонконг	33,48	26	Малайзія	26,64	27	Сингапур	26,59
28	Австралія	22,65	29	ОАЕ	20,63	30	Словакія	19,05
31	Турція	15,19	32	Тайланд	13,26	33	Бразилія	12,17
34	Індонезія	11,81
Країни з низьким потенціалом трансферу ІКТ
35	ЮАР	7,81	36	Чілі	6,99	37	Румунія	6,96
38	Казахстан	5,31	39	В'єтнам	5,23	40	Мексика	4,46
41	Колумбія	2,98	42	Болгарія	2,59	43	Мороко	0,63
44	Пакистан	0,14	45	Перу	0,02	46	Аргентина	-0,40
47	Філіпіни	-2,35	48	Єгипет	-2,49

*Складено автором за матеріалами [4-11]

Згідно проведеного аналізу, США є найважливішим партнером України у трансфері ІКТ з коефіцієнтом потенціалу МТТ 1293,73. Іншими  перспективними партнерами виявились Німеччина (783,09), Китай (591,91), Великобританія (501,45), Франція (344,29). Високі показники показали також скандинавські країни та азіатські технічні гіганти – Японія (276,25) та Південна Корея (165,21). Розглянуто організаційну складову на основі розкритих тенденцій  таких каналів МТТ як ліцензування, інжиніринг, будівництво під ключ , участь у науково-технічних альянсах.

Окремо слід зазначити Індію, що за останні роки здійснили прорив в області телекомунікацій та Польщу як географічно найближчого українського партнера. Так Росія, Угорщина, Словаччина та Туреччина потрапили до групи країн з середнім потенціалом ТТ. До найменш перспективної групи потрапили передусім країни Південної Америки, Африки та менш розвинуті країни Азії. Так, Аргентина, Філіппіни та Єгипет є єдиними державами, потенціал яких є нижчим за український. З цими країнами торгівля технологіями може бути вигідною лише українській стороні.

Висновки.

Проведений аналіз вказує на позиції як значних можливостей, так і небезпечних загроз для України. Якщо комплекс факторів скоріше вказує на ускладнену передачу технологій,  то окремі з сприятливих факторів, такі як рівень кваліфікації персоналу, можуть стати основою для більш вузького напряму трансферу. За окремими факторами виробництва, наша країна може бути рівним партнером передовим європейським, азіатським та американським країнам. Головною метою проведеного аналізу є обґрунтування необхідності у прискоренні Україною розвитку як власне галузі ІКТ,  так і поліпшення економічних умов в цілому – особливо в аспектах державного регулювання та інфраструктури.

Положення, яке склалося у галузі інформаційних і комунікаційних технологій в Україні вимагає таким чином спеціальних заходів у першу чергу економічної політики, що дозволило б подолати диспропорції її розвитку та підвищити до необхідного рівня її роль у соціально-економічному зростанні країни. Виконання цього завдання значною мірою залежить від того, наскільки досліджено та систематизовано багатий світовий досвід формування політики сприяння розвитку ІКТ, що має бути предметом подальших наукових пошуків.  

 

Література

1. Stephen E. and Andes Scott. ICT R&D Policies. An International Perspective [Electronic resource] / E. Stephen, A. Scott.  - Published by the IEEE Computer Society. – 2010. – Mode of access:www.itif.org/files/ICTRandD.pdf.

2. Science and Technology for Development UNCTAD Key indicators [Electronic resource]: according to The United Nations Conference on Trade and Development. – Mode of access:http://www.unctad.info/en/Science-and-Technology-for-Development---StDev/Thematic-Issues/Technology-Transfer.

3. Sifeng L. Theory of Science and Technology Transfer and Applications / Liu Sifeng– Nanjing University of Aeronautics & Astronautics, 2011 – 512 c.

4. The Global Information Technology Report 2011–2012[Electronic resource]: according to World Economic Forum. – Mode of access: http://www3.weforum.org/docs/ WEF_GITR_Report_2012.pdf.

5. International Monetary Fund Indicators [Electronic resource]: according to. – Mode of access: http://www.imf.org/external/index.htm.

6. OECD InformationTechnology Outlook: [Electronic resource]: according to OECD. – Mode of access: http:// www.oecd.org/sti/ito.

7. World Bank Indicators [Electronic resource]: according to World Bank. – Mode of access: http://data.worldbank.org/indicator?display=graph.

8. International Monetary Fund Indicators [Electronic resource]: according to. – Mode of access: http://www.imf.org/external/index.htm.

9.OECD InformationTechnology Outlook: [Electronic resource]: according to OECD. – Mode of access: http:// www.oecd.org/sti/ito.

10.Percentage of the ICT sector on GDP [Electronic resource]: according to European Buro of Statistics. – Mode of access: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init= 1&language=en&pcode=tin00074&plugin=1.

11. Information Economy Report 2010: ICT’s, Enterprises and Poverty Alleviation / [United Nations Conference on Trade and Development]. – Geneva: United Nations Conference on Trade and Development, 2010 – 172 c.

12. Дідківський М. Міжнародний трансфер технологій: [навч. посіб.] / М. Дідківський - К. :Знання, 2011 – 365 c.

13. Ефимова Е. Международный трансфер технологий и механизмы его регулирования [Электронный ресурс] /Ефимова Е.  // Культура народов Причерноморья. — 2005. — N57, Т.2. — с. 34-37 — Библиогр. в конце ст. 4 назв. — рус. – Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/Articles/Kultnar/knp57t2/57t2_34-37.pdf.

14. Бертош Е. Механизм международного трансфер технологий [Электронный ресурс] /Журнал международного права и международных отношений - 2010. - № 2. - с.34-45 - Режим доступа: http://www.fir.bsu.by/ebooks/JILIR/2010_2_JILIR/2010_2_JILIR_bertosh.pdf.

15.Герасимчук В.Г., Войтко С.В. Міжнародна економіка: Навч. Посібник/ В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко– К.: Знання, 2009. – 302 с.

16.Інноваційний потенціал України: підприємство, галузь, регіон, краї-на: Круглий стіл // Економіст.– 2004.– № 5.– С. 15 – 26.

17.Кравчук  Н. Мозговой штурм. IT-индустрия становится одной из самых успешных отраслей в Украине // Корреспондент .-  №3. - 2012.

 

Янчук Олена Юріївна

Магістрант, кафедра міжнародної економіки,НТУУ «КПІ» 

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО АТОМНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ 

Поки використання альтернативних джерел енергії залишається на етапі розробок та досліджень, і в більшості випадків, не є економічно доцільним, атомна енергетика, в десятиліття, що передували аварії на АЕС «Фукусіма-1» в Японії, розглядалась найбільш доцільним економічно-обґрунтованими альтернативним варіантом отримання енергії замість використання газу і вугілля в якості джерел енергії. Після аварії, за прогнозами Міжнародного енергетичного Агентства[1], World Watch Institute[3] та МАГАТЕ[2],  все ще зберігається тенденція розгортання програм використання ядерної енергетики в світі, хоча і повільнішими темпами. Так, станом на 2013 р. у загальній складності, 437 реактори підключені до енергетичної мережі, будується 63 нових, в основному в країнах БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай), ще близько вже 150 заплановані в наступні 15 років, і більше двохсот знаходиться на стадії розгляду.

Отже, роль атомного машинобудування, істотно зросте в майбутній період у зв'язку з необхідністю створення нового енергообладнання на основі високоефективних технологій для забезпечення зростаючого попиту на електроенергію та вирішення низки проблем розвитку світової електроенергетики, в першу чергу, проблеми заміни фізично зношеного та морально застарілого обладнання  на АЕС.

Сьогодні в Україні до підприємств атомного машинобудування можна віднести близько 15 великих підприємств, в яких зайнято більше 57 тис. чоловік. Найбільшими є харківський «Турбоатом», сумське  «НПО ім. Фрунзе» і «Насосенергомаш», які займаються постачанням обладнання для реакторів і допоміжного устаткування, також, окремо варто виділити підприємства, які виробляють системи контролю і автоматизації для АЕС – «Імпульс», «АББ Моноліт», «Вестрон».

Підприємства українського атомного машинобудування за роки незалежності України успішно функціонували на національному та міжнародному ринках. Не дивлячись на те, що в країні відсутній замкнутий комплекс з виробництва енергообладнання для АЕС: доповнюючи підприємства після розпаду СРСР опинились в різних країнах, і тісні взаємовідносини розірвалися. Стійкість розвитку забезпечується за рахунок діяльності атомного машинобудування  на основі довгострокових договорів та за рахунок зв’язків, що залишились з радянських часів. До того ж таке обладнання поставляється в основному на інфраструктурні проекти, перенесення реалізації яких малоймовірне, у разі якщо проект вже запустили. Однак, фінансові показники діяльності компаній в 2012р. порівняно з 2011р. погіршились,  так, наприклад, темпи росту в 2011 р. складав 25% по галузі, а в 2012р. лише 5% (рис.1). Чистий прибуток «Турбоатому» в 2012 р.  впав на 38,3%, до 308,8 млн. грн., порівняно з минулорічним приростом в 56%, сумський заводу «Насосенергомаш» знизився на 37% або на 25 млн. грн[4].

 

 Рис.1.  Дохід підприємств енергетичного машинобудування в 2009-2012 р.  

 

На сучасному етапі ключовими проблемами кожного з діячів українського ринку атомного машинобудування є: відсутність іміджу підприємства, що пропонує передові технології, швидке старіння технологій у зв'язку з високими темпами світового науково-технічного прогресу в даній галузі, моральний і фізичний знос основних фондів (понад 50%, а на деяких - 80%).

В завданнях, які стоять перед українські атомні машинобудівні підприємствами, в першу чергу, забезпечення виконання «Енергетичної стратегії України до 2030р.»[5], адже передбачається ввести в експлуатацію до 2030 р. нових ядерних енергоблоків мінімальної сукупною потужністю 2 ГВт. Крім того, як вже було зазначено, до 2030 р. в світі планується ввести в експлуатацію нові електростанції загальною потужністю 4800 ГВт. Половина цих потужностей буде побудована в країнах, що розвиваються (Китай, Індія, Росія), де позиції українських енергомашинобудівників досить сильні.

Використання  застарілих потужностей на підприємствах, незначні витрати на розробку та впровадження нових технологій, які не можуть порівнюватись з інвестуванням в дану сферу лідерів – продуцентів енергообладнання, посилення конкуренції на світовому ринку АЕС: перевагу під час проведення тендерів надається компаніям, здатним надавати весь спектр послуг від виробництва і постачання продукції до сервісного обслуговування може привести до зменшення конкурентних потужностей підприємств.

Крім того, не зважаючи на те, що зараз найбільшим споживачем атомного обладнання українських виробників залишається Росія, наприклад, «Турбоатом» експортує 43% виробленого обладнання до Російської Федерації, «Запоріжтрансформатор» - 65%, не варто в перспективі вважати, що тенденція збережеться в майбутньому. Оскільки, згідно «Стратегії розвитку російського енергетики до 2030 р.» до 2020 року обладнання іноземного виробництва повинно займати не більше 20% російського ринку і вже зараз російський уряд почав проводити заходи, щодо обмеження частки імпортованого обладнання українських підприємств.

 На нашу думку, для успішного існування українських атомних підприємств на міжнародному ринку, необхідно посилити і поглибити міжнародне співробітництво з провідними компаніями атомного машинобудування, для об’єднання технологій та досвіду, для участі в нових проектах з будівництва АЕС в Китаї, Індії, В’єтнамі. Власними силами українські компанії не зможуть конкурувати з такими гігантами як французька «Areva» «General Electric», «Westinghouse» та «MHI». До того ж, процес консолідації атомних активів - загальносвітова тенденція, виробничі альянси створені між Areva-Mitsubishi, General Electric-Hitachi та Toshiba-Westinghouse[6]. Іншими стратегічними напрямки повинно бути продовження iнвестицiйних програм у сфері підготовки персоналу, впровадження нового обладнання та міжнародних стандартів якості, вдосконалення використовуваних конструкцій i технологій.

 Використані джерела

 1)   The Role of Nuclear Energy in a Low-carbon Energy Future [Електронний ресурс] NUCLEAR ENERGY AGENCY. – Режим доступу:  http://www.oecd-nea.org/nsd/reports/2012/nea6887-role-nuclear-low-carbon.pdf

2)   The World Nuclear Industry Status Report 2012 [Електронний ресурс]/ International Atomic Energy Agency. – Режим доступу:  http://www.iaea.org/INPRO/5th_Dialogue_Forum/ HYPERLINK "http://www.iaea.org/INPRO/5th_Dialogue_Forum/%20Thursday%20,30.08.2012/20120829MycleSchneider-IAEA-Seoul-LD.pdf"ThursdayHYPERLINK "http://www.iaea.org/INPRO/5th_Dialogue_Forum/%20Thursday%20,30.08.2012/20120829MycleSchneider-IAEA-Seoul-LD.pdf" ,30.08.2012/20120829MycleSchneider-IAEA-Seoul-LD.pdf

3)   The World Nuclear Industry Status Report: Nuclear Power in a Post-Fukushima World/WorldWatch. – Режим доступу:   http://www.worldw atch.org/system/files/World%2 0Nuclear%20Industry%20Status%20Report%202011.pdf

4)   База даних Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України [Електронний ресурс] .-Режим доступу: http://smida.gov.ua/db/emitent

5)   Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс] .-Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN38530.html#

6)   Ирик Имамутдинов. Тройственный атомный монстр [Электронный ресурс]/Эксперт.-№12.2009. - Режим доступа: http://expert.ru/expert/2008/12/atomnuy_monstr/